Хай не зчерствіє душа.
Хай і рука не збідніє.
Хай великодна межа
Поміж вітрів зеленіє.
Падає дощик рясний
На молодило і м"яту.
Хай росте щавлик густий,
Прямо росте попід хату.
Ноги хай топчуть траву.
Серце свій ритм відбиває.
Поки світає - живу,
Запах конвалій вдихаю.
Воду ношу з джерела.
Квіти саджаю і прОшу
Щоб лиш погода була
Й небу молитву приношу.
Сонцю подяку несу.
Сію, копаю, громаджу.
Бачу довкола красу,
Нею я хату підмажу.
Хай моя хата "цвіте",
Вікна всміхаються волі.
Хай гречка й просо росте
На материнському полі.
І щоб ні залпів гармат,
Ні свисту в небі ракети.
Щоб повернувся солдат
В сад, де цвістимуть Ранети.
Де лиш земля з лемеша.
Де так привольно весніє.
Хай не зчерствіє душа
І хай рука не збідніє.
Г.Потопляк.
