Хай я тепер не зовсім молода,
Вже сивина в волоссі - не новинка,
Хай не така легка моя хода,
Та я і зараз - ніжна, справжня жінка!
Нехай здоров'я в мене вже не те,
Хай не азартна стала поведінка, -
Та й досі маю щось в собі святе,
Була і буду справжня, щира жінка!
Хай менш енергії тепер уже в мені,
І чути, часом, хрускіт у колінках, -
А серце й зараз від кохання у вогні,
Бо я - чуттєва, ніжна, справжня жінка!
Хай зморшки трошки глибшими стають,
Хай не відмінна, з вигляду, оцінка, -
Так, вже мені ''шістнадцять'' не дають,
Та я, така ж, щаслива, справжня жінка!
© Людмила Степанишена
