Цвітуть сади - черемха біло піниться.
Співа пташина - голос, як струна.
Так пахне рай! І трішечки не віриться,
Що там далеко йде-гримить війна.
Та ні, усе тривогою розбавлене...
Недобрі звістки ширяться й чутки.
При кожнім слові тихе: «Боже, збав мене...»
Бо гинуть там дорослі й діточки.
Велике зло десь вирвалось, біснується.
Грабує, нищить, «градами» плює...
У хаосі лиш голос Божий чується:
«Я не віддам того, що вже моє!»
Господь великий! Хай не сумнівається
Моя країна-страдниця й на мить...
Молімось всі, хай лихо розсипається,
Нехай нам Бог поможе зло розбить.
Нехай вороже царство захитається,
Нехай його поглине власна лють,
Нехай над нами сонце усміхається,
Хай буде хліб і хай сади цвітуть!
© Оксана Сметанюк
