Довго володарювалазима… Вона не хотіла йти геть і довго тримала своїм льодяним подихом все живе. Але наші предки не здалися і вирішили підняти проти зими весну. Стали вони в коло, з'єднали свої голоси у співі веснянок, щоб запросити весну на землю.
Та зима не здавалася, і довго воювала з весною. Одного разу Веснянка збирала воду біля річки, а зима раптово напала на неї. Веснянка збила злодійку, але воду зібрану для веснянкового свята, вона втратила. Весна зажурилася,пішла і не приходила. Люди знову засумували…
Тоді Веснянка змушена була шукати воду в іншому місці. Вона подолала стежину крізь ліс і зустріла на своєму шляху Жайворонка. Веснянка запитала у птаха, чи не замерз він, і чи не знає, де можна знайти воду для веснянкового свята. Жайворонок відповів, що володіє чарами, він загукує весну і стрімко вказав Веснянці шлях до чарівного джерела, де вода була кришталево чистою, прохолодною і вже готувалася бігти гомінливими струмочками. Веснянка наповнила свій глечик водою і пішла додому. Весна зраділа і подарувала сонячні промінці та теплі хвильки вітру. Коли Веснянка повернулася до свого села, вона знову почула пісні людей. Вони всі раділи сонячним променям та грайливому вітру, танцювали і веселилися.
Відтоді веснянки стали символом перемоги весни над зимою, символом радості і надії. А зима, здолана весною, відійшла далеко на північ, і більше не могла завадити нашим предкам насолоджуватися чарівною красою весни.
