Казка про Пастуха і Овечку
Жив був на світі Пастух. А Пастух був справжнім добрим чарівником, бо так любив своїх овечок, як ніхто на світі! Кожна овечка була для нього ніби рідна дитина. А в його отарі було їх рівно сто – пухнастих, білих, наче хмаринки. Усі сто овечок щодня щипали соковиту травичку і радісно бекали.
Серед них була одна маленька, трохи непосидюча овечка, яку звали Руня. Вона завжди любила рухатися, роздивлятися метеликів і робила це так захоплено, що могла забути про все на світі.
Одного сонячного дня, поки інші овечки спокійно паслися, Руня помітила особливу рожеву квітку, що росла далеко біля самого лісу. «Ой, яка рідкісна краса!» – подумала вона і тихенько, крок за кроком, побігла до неї. Руня понюхала квітку, потім другу, роззирнулася... а отари і Пастуха вже не видно! Сонце почало сідати, стало темніти, Руня розгублено відчула, як її маленьке серце почало калатати: «Де мій Пастух? Де моя рідна отара? Я заблукала!» Вона стояла сама-самісінька під розкидистим деревом, злякано плакала і тремтіла.
Тим часом, Пастух зібрав своїх овечок до загону, щоб їх полічити. Він промовив: «Одна, дві, три… дев’яносто вісім, дев’яносто дев’ять…» Пастух зупинився. Рівно однієї овечки не вистачало! Руні немає! Він не міг її залишити! Все його серце було з тією, яка загубилася. Адже вона могла загинути.
Пастух швидко зачинив двері загону, міцно-міцно обійняв дев'яносто дев'ять овечок і сказав: «Чекайте мене! Я мушу рятувати Руню!»
Незважаючи на темряву, Пастух рушив назад у поля і ліси. Він голосно кликав: «Руууняяя! Руууня! Де ти, моя маленька?» Пастух рухався по камінню, через колючі кущі, шукав її під кожним великим кущем, ризикуючи своїм життям. Нарешті, він побачив налякану овечку, що сиділа під деревом, а позаду до неї вже підбирався хижий вовк. Пастух підпалив гілку і кинув у бік вовка, і той, переляканий, втік. Пастух полегшено зітхнув!
Він не сварив Руню і не кричав на неї, а нахилився, обережно підняв її на руки і поклав її на свої плечі. Руня, відчувши знайомий запах, притиснулася до його шиї і радісно заснула.
Коли Пастух повернувся додому, він скликав усіх своїх сусідів і друзів. «Радійте зі мною! – вигукнув він. – Я знайшов мою заблукану овечку Руню!» І всі разом вони влаштували радісну родинну вечерю...
Навіть якщо ти загубишся, знай: ти дуже-дуже важливий. І Той, хто тебе любить, ніколи не зупиниться, поки не знайде тебе!
Притчі Євангелія у обробці для дітей, 2025
Ольга Кравченко
