КАЗКА ПРО ОСІНЬ
Вона прийшла у жовтих черевичках..В кептарику, що вишила сама..У вигаптуваних червоних рукавичках..В мідяних барвах заплетена коса.У погляді її білі тумани..А брови - розмах журавлиних крил.Щічки калинові, як ніжні марцепани...Такій красі справді нема мірил.Тендітне личко хтось усіяв ластовинням..Кирпатий носик..золотов очах.Десь на волоссі зачепилось павутиння, маленький павучок тихесенько причах.Вона була маляркою за фахом..Носилася з торбинкою завжди..Там пензлі й фарби, уживала часом, щоб малювати втомлені сади.Дощами умивала свої коси..Збирала листя і плела в вінки.Відстоювала в глечиках осінні роси..Запалювала при вечèрі всі свічки.Проводила дозвілля в колі трьох братів..Вином їх частувала з винограду.Та кожен з них все мріяв та хотів, в її обіймах лиш знайти відраду.Та Осені не було часу на романс..Її мета - це малювать пейзажі.Отож, нікому з кавалєрів не давала шанс.Свої картини виставляла в вернісажі.Тут кожен міг прийти у ліс чи сад..Побачити красу її творіння..Присісти в парку, огледІти листо- пад..Зачаруватись у Осіннє сновидіння.Оксана Лесик-ПадучакВересень 2023Оксана Лесик-Падучак 3 Вересня 2023
