Казка про Оленя
Одного разу після вечері онуки попросили діда Панаса розповісти їм казку. Він посміхнувся у свої вуса і сказав: — Розповім вам казочку, сідайте, послухайте.
Дітлахи залізли на теплу піч, а дід Панас, сидячи на лаві, почав так:
— Одного разу на галявині біля старезного дуба звірі почали розмовляти про те, яка найважливіша риса для лісового звіра. Лис сказав, що хитрість. Ведмідь сказав, що сила. А Козуля сказала, що головне — це допомагати ближньому. Тоді Їжак у неї запитав: "А хто такий цей ближній?" І тоді вона розповіла таку історію із життя:
"Одного разу по лісовій дорозі, що вела до Густих Хащів, йшов Маленький Борсучок. Він ніс кошик, повний білих грибів, а йшов він туди, щоб назбирати там ще й лісових горіхів. Бо Борсучок був дуже запасливий.
Не встиг він пройти й половини шляху, як на нього напали Злі Вовки-Розбійники. Вони відібрали кошик із грибами, повикидали усі горіхи Борсучка, а його самого так побили, що він навіть знепритомнів.
Невдовзі цією ж дорогою крокував Лис — Учитель Норобудування. Це був розумний і шанований звір, який поспішав до Школи, щоб навчати лисенят. Коли Лис побачив нерухомого Борсучка, він подумав, що той уже, мабуть, не живий. Лис дуже засмутився, але сказав собі: "Я маю важливі справи і не можу забруднити свій рудий хвіст. Це не моя справа". Він обійшов Борсучка по краю дороги та швидко побіг далі.
Трохи пізніше поруч пробігав Кабан — Учитель Полювання. Він був дуже зайнятий і поспішав годувати кабанчиків. Спочатку Кабан зупинився. Він уважно подивився на Борсучка і промовив: "Ох, бідний Борсук, — подумав він, — але мені треба бігти! Та й як я зможу його, такого брудного, нести? І окрім того, я не лікар. А якщо він прийде до тями, то може й вкусити!" І Кабан, зітхнувши, пішов далі, залишивши Борсучка самого.
А слідом за ним ішов Ведмідь. Він поспішав тренувати ведмежат лазити по деревах і ледь помітив постраждалого. Ведмідь подумав, що допомога незнайомцю забере надто багато часу. "А окрім того, у лісі достатньо інших тварин, які не такі зайняті. Може, вони йтимуть і допоможуть". І Ведмідь теж, не зупиняючись, пройшов повз.
Здавалося, ніхто не допоможе бідному Борсуку. Але раптом із-за старих дубів вийшли Величний Олень та його маленька подруга Білочка Стрибка. Вони поспішали до Лісу Див, але, побачивши Борсучка, не стали гаяти часу і почали його рятувати.
Білочка обережно дістала із маленької сумки водичку, чисту хустку та лісові трави, щоб промити та обробити Борсучку рани. Олень став на коліна, і Білочка з турботою поклала його на спину Оленя, і той повільно поніс Борсучка до Лікарні Лелеки.
Олень з Білочкою передали Борсучка лікарю і навіть заплатили дві золоті монети, щоб той добре подбав про маленького пацієнта.
— Якщо буде потрібно більше, я повернуся і принесу ще! — сказав Олень, а Білочка кивнула на знак згоди. І лише тоді вони рушили далі до Лісу Див...".
Козуля закінчила свою розповідь і спитала у їжаків: "Тепер, як ви думаєте, хто із всіх, хто проходив повз Борсука, був його ближнім?"
— Ось так, онучата, — закінчив дід Панас свою казку, — Козуля відповіла звірам. А тепер ви мені скажіть: хто ж насправді був для Борсука ближнім? І яка риса у житті все-таки найголовніша?...
Притчі Євангелія у обробці для дітей, 2025
