Казка про лісовий народ
Жив-був у густому зеленому лісі веселий народ. Кожен там мав свою справу, особливо коли літо повертало на осінь і прийшов час робити запаси.
Солодкий ранок Мами Ведмедиці 🍓
У самій хащі, де кущі малини вищі за зайця, поралася Мама Ведмедиця. Вона цілий ранок збирала стиглі, соковиті ягоди. Принесла повні кошики додому, розпалила піч і поставила великий мідний таз. — Буде моїм ведмежаткам солодкий мармелад на всю зиму! — примовляла вона, помішуючи духмяне варення. Запах лісових ягід розлетівся так далеко, що навіть бджілки прилетіли подивитися на це диво.
Клопоти Прудкої Білочки 🍄
А на високій сосні, що стояла поруч, мешкала Білочка. Вона теж не гаяла часу. Назбирала повний кошик грибів — і лисичок, і боровиків. — Так, — рахувала вона, нанизуючи грибочки на тоненьку ниточку, — цей для малого Пухнастика, цей для Прудкої Лапки, а цей — для найменшенької. Білочка знала: щоб усі білченята були ситі, треба добре попрацювати, висушити кожну шапочку на сонечку та сховати в тепле дупло.
Маленька, але могутня Мурашка 🐜
Під деревами, поміж травинок, поспішала Мурашка. Вона тягнула величезне зернятко, яке було втричі більше за неї саму. Лапки підгиналися, зернятко було важким, але Мурашка навіть не думала скаржитися. — Ох, важкувато, — шепотіла вона, — але нічого! Ось віднесу це в мурашник і повернуся ще раз. І ще раз. Поки комора не буде повною! Вона не стогнала від утоми, бо знала: спільна праця береже весь мурашиний дім.
А що ж Лисичка? 🦊
Тільки одна мешканка лісу — хитра Лисичка — нічого не робила. Вона вмостилася в холодку під кущем, розчесала свій пухнастий хвіст і спостерігала за іншими. — Ой, і не набридло вам спини гнути? — позіхала вона. — Ведмедиця в сажі, Білочка вся в піску, а Мурашку в траві й не видно під тим зерном. Фе, яка нудна робота!
Лисичка все думала, кого б це обдурити, як би виманити мармелад чи грибочки, щоб і смачно поїсти, і лапки не забруднити. Тільки от біда: у лісі всі знали про її хитрощі.
Коли сонечко почало сідати, звірі, втомлені, але щасливі, зібралися на галявині. Вони ділилися новинами й раділи, що їхні домівки тепер повні запасів. А Лисичці стало так соромно, що вона сховалася у своїй норі. Бо справжня краса — це не тільки руда шубка, а й добрі, роботящі руки (або лапки!).
Мораль проста: Хто влітку працює — той взимку не голодує. А хитрощами та лінощами животі не наповниш! ✨🐿️
Дитяча поезія Ольги Кравченко
