Казка про ліниве Мишеня
Жило-було собі у густій зеленій траві мишеня на ім’я Круть. Воно було неймовірно милим: сіренька шубка, великі вушка та блискучі очі-гудзики. Але мало воно одну велику ваду — Круть був страшенно лінивим. Найбільше на світі він любив ніжитися на сонечку, гризти стиглі суниці й абсолютно нічого не робити. Навіщо йому було вчитися збирати зернятка чи, тим паче, читати ті дивні кручені літери, від яких тільки голова боліла? Мама часто просила його взятися за розум, але Круть лише відмахувався.
І ось одного сонячного дня Круть йшов лісовою стежкою, рахуючи ґав на деревах. Він так захопився, що взагалі не дивився під ноги. А просто посеред дороги стояв великий дерев’яний щит, на якому червоною фарбою було виведено: «ОБЕРЕЖНО! ЯМА!». Круть мазнув оком по літерах, подумав, що це якісь нудні закарлючки, зробив ще один крок і полетів шкереберть.
БУХ! БАБАХ!
Шоковане мишеня опинилося на самому дні глибокої та темної земляної ями. На щастя, воно нічого собі не зламало, але вибратися вгору по гладких глиняних стінах було геть неможливо. Круть злякався і заверещав на весь ліс, кличучи на допомогу.
Раптом зверху почулося важке тупання, і над краєм ями з’явилася мордочка старого мудрого Їжака. Він поправив окуляри на носі, подивився вниз і зітхнув, зауваживши, що на щиті ж усе чітко написано. Коли Круть плачучи зізнався, що зовсім не вміє читати, Їжак задумався. Він погодився допомогти, але з однією умовою: поки він шукатиме міцну мотузку, мишеня пройде свій перший урок читання, щоб більше ніколи не потрапляти в такі халепи.
Їжак скинув малому довгу суху гілку, щоб той міг малювати на землі, і навчання почалося. Спочатку вони вчили літеру «О» — круглу, як перелякані очі мишеняти. Потім літеру «Б» — із животиком, як у ситого хом'ячка. Крок за кроком, використовуючи лісову землю замість зошита, Круть старанно виводив паличкою літери під диктовку колючого вчителя.
Коли мишеня власноруч по складах прочитало перше у своєму житті слово «О-Б-Е-Р-Е-Ж-Н-О», його очі засяяли від справжнього захоплення. Це виявилося зовсім не нудно, а схоже на розгадування таємного шифру! Слідом за цим Круть швидко склав і слово «Я-М-А».
Нарешті Їжак спустив у пастку міцну мотузку з сухого хмелю. Мишеня міцно вхопилося лапками, і старий лісовий мудрець витяг його на сонечко. Круть щиро подякував обіймами своєму рятівникові та пообіцяв, що з лінощами покінчено назавжди.
З того часу мишеня було не впізнати. Круть став найзавзятішим читуном у лісі, скрізь ходив із книжками та першим вивчав усі лісові оголошення, а ту прикру пригоду згадував із посмішкою, адже саме вона відкрила йому дивовижний світ знань.
Дитяча поезія Ольги Кравченко
