За високими горами, за густими лісами, де бере початок річка Лужанка вирує прекрасне життя. Адже там, на галявині, біля гори Яворина, зустрічаються чотири пору року: Літо, Осінь, Зима, Весна. За святковим обідом вони діляться враженнями… Прийшов час і вони знову пригадують маленьке дівча (віком десяти років), яке врятувало їх і, найголовніше, всю гірську місцевість від невиправного лиха. Усе починалося так….
Літо… Найкраща пора відпочинку, пора тихого шелесту листя, щебетання птахів та щедрих дарів. Родина Пилипових разом з наймолодшою дочкою вирішили помандрувати до чарівної галявини, де саме біля неї (з розповіді селян) найкращий урожай чорних ягід (так в цих селах називають афини). Йшли вони не мало й не багато часу, насилу дістались, а Галинка так заморилась, що ледь-ледь пересувала ноги. Признатись батькам було соромно, тож, прийшовши, зразу взялась до праці. Одну за одною кидала ягоду до невеличкого збаночка і зосталось зовсім мало до вершечка та... не судилось їй завершити його…
Гіркими сльозами вмивалась раз у раз, але, на жаль, ніхто її не почув. Отямившись від страху, дівчинка зрозуміла: заблукала в незнайомій місцевості. Через деякий час опанувала себе і вирішила більше ніколи не плакати.
Вечоріло… Здійнявся сильний вітер… Галинка, обнявши себе руками, намагалась зігрітись, та холод був непоборимий. Ішла вперед, молилась Богу, просила порятунку. Вдалині блиснуло світло.
-Бог почув мої молитви,- подумала дівчинка. Наближаючись все ближче і ближче, вона побачила що це не звичайне світло, а полум’я від покинутого кимось багаття. Вогонь нещадно пожирав усе перед собою, залишаючи позаді чорну пляму.
- Як це могло трапитись?- вигукнула з острахом Галинка. – Невже люди не знають правил дотримання пожежної безпеки?! Чому вони не погасили багаття? Коли юна леді підійшла ближче до місця, що було причиною розповсюдження пожежі то дуже обурилась: вогнище не було обкладене камінням. – Що ж робити далі, як діяти в такій ситуації? - налякано голосила сама до себе. Вона почала згадувати школу і все, що їй розповідали з правил пожежної безпеки. Згадала й те, як вони з однокласниками кожного року на Дні здоров’я розкладали багаття і обговорювали дії в разі поширення пожежі. Галинка кинулась бігти. Летіла мов вітер, прислухалась до звуків природи. Почула потрібний їй звук - звук джерельного струмка. Біля струмка стала на коліна, набрала в порожній збанок води (ягоди висипала неподалік); зняла верхній одяг, в який нагорнула глину. І знову помчала до місця пожежі. Так робила декілька разів і врешті … заморилась, хоч залишилось зовсім мало. Зібравши останні сили, вона знову рушила до води, нагнулась набрати якомога більше – не втрималась, упала. Та, мабуть, джерельна вода була цілющою і наділила дівчинку силою. Незчулась Галинка як поборола страшного ворога: загасила пожежу, врятувала чарівну галявину.
Світає… Від перших сонячних промінців, які зігріли її після холодної та важкої ночі, красуня задрімала. Дрімала вона недовго. Голоси незнайомих людей перервали їй сон. Коли вона розплющила очі, то завмерла від побаченого: перед нею стояли чотири пори року(Літо, Осінь, Зима і Весна). Кожна з них подарувала дівчинці особливий подарунок за її героїчний вчинок (порятунок їхньої чарівної галявини). З допомогою нових друзів вона повернулась додому. Про вчинок Галинки рознеслась слава на всі села, але про подарунки вона нікому не розповіла…
