Жив-був у густому, затишному лісі маленький мишачий будиночок. Був він облаштований під корінням старого дуба — з м’якими ліжками з моху та запашними запасами сушених суниць. Жила там дбайлива мама-мишка та її маленьке, допитливе мишеня на ім'я Шуршик.
Шуршик був неймовірним чомучкою. Його цікавило геть усе: чому трава зелена, куди ховається сонце на ніч і чому бджоли так голосно гудуть. Але одного вечора, коли за вікном тихо шелестів літній дощ, а в нірці було тепло й пахло липовим чаєм, мишеня замислилося над найголовнішим питанням.
Воно згорнулося клубочком біля мами, почухало лапкою за вушком і тихо спитало: — Матусю, а де я був тоді, коли мене ще взагалі не було?
Мама-мишка ніжно посміхнулася, обійняла синочка своїм теплим хвостиком і почала розповідати:
— О, це дивовижна історія, мій маленький. До того, як ти з'явився тут, у нашій нірці, ти жив у моїх мріях. Кожного разу, коли я збирала стиглі зернятка, я уявляла, як ми робитимемо це разом. Коли я дивилася на нічне небо, я мріяла про малюка, чиї оченята світитимуться так само яскраво, як зірки. Ти був моєю найсолодшою думкою, моїм найпалкішим бажанням.
— У мріях? — здивовано перепитав Шуршик, затамувавши подих. — Але як же я став справжнім?
— А ось як, — продовжила мама, погладивши його по спинці. — Лісові мрії ніколи не зникають просто так. Їх чує Володар Лісу — старий, мудрий дух, який дбає про кожне дерево, квітку і звірятко. Він почув, як сильно я чекаю на тебе. Володар Лісу взяв мої найтепліші мрії, шматочок срібного передсвітанкового туману, крапельку нічної тихої прохолоди й утілив усе це у маленькому, сіренькому, неймовірно любленому дитятку. Тобто — в тобі.
Шуршик задоволено заплющив очі, уявляючи великого й доброго Володаря Лісу і мамині світлі мрії.
— Значить, я зроблений з туману і твоєї любові? — прошепотіло мишеня, засинаючи.
— Саме так, мій маленький сонечку, — тихо відповіла мама, вкриваючи його дубовим листочком. — Ти — моя здійснена мрія.
Шуршик солодко потягнувся і заснув, знаючи, що він — найбажаніша істота у всьому великому, чарівному лісі.
Дитяча поезія Ольги Кравченко
