Карпатська гірська система, поряд з Альпами та Балканами, ха- рактеризується найбільшою біологічною різноманітністю на Європейському континенті. Тут на значних площах збереглися ділянки практично дикої природи, зокрема, унікальні праліси. Питання про їх охорону постало ще на початку XX ст., коли було створено кілька лісових резерватів у Чорногорі та Мармароських Альпах. Особливо активізувалась робота вчених з охорони природи в Українських Карпатах після другої світової війни. Вже в 1949 році на північних схилах Чорногірського хребта був виділений цінний лісовий масив площею 3,9 тис. га, який у 1955 році оголошено заповідним. Велика увага приділялась питанням охорони природи і на Закарпатті. В 1958 році на південних схилах гірського масиву Красної, у басейнах річок Великої і Малої Угольки створено Угольський лісовий заказник площею 4600 га, а в 1,969 році в басейні р. Лужанки - Широколужанський флористичний заказник площею 5644 га. Таким чином були створені всі необхідні передумови для організації біогеографічно репрезентативного заповідника в регіоні Українських Карпат.
У 1968 році Уряд України для збереження унікальних гірських ландшафтів прийняв постанову про організацію Карпатського заповідника на площі 12,6 тис. га.*3а більш як тридцятирічну історію існування його територія неодноразово розширювалася. На сьогодні майже 2,5 % території регіону перебуває під охороною заповідника, що з 1992 року входить до міжнародної мережі біосферних резерватів ЮНЕСКО. У складі Карпатського біосферного заповідника, загальна площа якого становить 57 880 га, налічується шість відокремлених масивів, а також ботанічні заказники державного значення "Чорна Гора" і "Юлівська Гора". Заповідні масиви розміщені на висотах від 180 до 2061 м над рівнем моря у західному, центральному та східному секторах Українських Карпат. Тут представлені мало порушені і практично не зачеплені людською діяльністю передгірні діброви, гірські букові, мішані та смерекові ліси, субальпійські луки із сосново-вільховим криволіссям та скельно-лишайниковими ландшафтами. В заповіднику охороняється понад тисячу видів інших судинних рослин, 65 -ссавців, 179 - птахів, 9 - плазунів, 13 видів земноводних, 23 види риб, понад 15 000 видів безхребетних тварин. У флорі заповідника виявлено 40 ендемічних та 74 рідкісних видів, занесених до Червоної книги України. Фауна заповідника налічує понад 100 ендемічних видів тварин, з яких щонайменше два відомі тільки для заповідної території. Загалом тут охороняється 73 види тварин, занесених до Червоної книги України.
Статус біосферного резервату зумовив і нові завдання. Поряд з охороною типових для відповідної біогеографічної зони генетичних ресурсів, екосистем і ландшафтів, діяльність Карпатського біосферного заповідника тепер спрямована на тривалий екологічний, економічний та соціальний розвиток регіону, а також збереження його культурного й історичного спадку. Особливий інтерес становить його територія для збереження культури українських горян - гуцулів, бойків та лемків. Окремі елементи місцевого природокористування, наприклад, високогірне молочне вівчарство та пов'язані з ним промисли і традиції, мають на сьогодні унікальний для Європи характер.
У геологічній будові території переважають товіці крейдяного та палеогенового флішу - пісковики, алевроліти та аргіліти; трапляються виходи юрських вапняків (Пенінська, або Стрімчакова, зона) та палеозойських кристалічних сланців (Мармароська зона). Вулканогенні утворення представлені андезитами, базальтами і туфами (Вулканічні Карпати).
Найбільші підняття вершинної поверхні характерні для Чорногори (2061 м), Мармароського кристалічного масиву (1946 м), Свидовця (1883 м). Сучасний рельєф утворився внаслідок нерівномірних новітніх підняттів (в пліоцені - четвертинному періоді) і ерозійного розчленування.
Карпатський біосферний заповідник знаходиться на південно-західному мегасхилі українського сегмента Східних Карпат. Більшість заповідних масивів розташована у складчастій області, переважно в зоні зовнішніх (флішевих) Карпат (Чорногірський, Свидовецький, частково Угольсько-Широколужанський), а також у Мармароській зоні (Мармароський і Кузійський масиви) та зоні Пенінських стрімчаків (південна частина Угольсько-Широколужанського масиву). Лише масив "Долина нарцисів" та ботанічні заказники "Чорна Гора" і "Юлівська Рора" розташовані поза поясом складчастих Карпат - в області Закарпатського внутрішнього прогину (Хустсько-Солотвинська улоговина та Вулканічні Карпати). Клімат цієї території від помірно теплого в "Долині нарцисів" (в січні -1,7 °С, в червні -+- 19 °С, кількість опадів 650 мм на рік) до холодного на вершинах гір (в січні - 7-8,5 °С, в червні + 11-15 °С, кількість опадів 980-1500 мм на рік).
Кластерний тип заповідника, висока біогеографічна та ландшафтна репрезентативності зумовлюють широкий спектр біотопів на цій території. Тут представлений весь комплекс висотної поясності Українських Карпат - від елементів передгірних лук та дібров до альпійського поясу з лучними, скельно-лишайниковими ландшафтами. Територія Карпатського біосферного заповідника вкрита переважно лісовою рослинністю, яка займаб більше 90 % його загальної площі. Лучні ценози займають лише близько 5 % заповідної території і розміщені на низинних заплавних луках масиву "Долина нарцисів", у високогір'ї та на лісових галявинах. Решту території займають скелясті виходи, кам'янисті розсипи та водотоки.
Серед панівного типу рослинності лісів значну частину становлять праліси. У формуванні лісового покриву беруть участь понад 25 деревних порід, з яких 8 належать до лісоутворювальних. У рівнинній найтеплішій частині Закарпаття поширені дубові, грабово-дубові, дубово-букові та буково-дубові ліси. Вони представлені у заповіднику на території ботанічних заказників "Чорна Гора" і "Юлівська Гора". Дубові ліси сформовані дубом скельним, частково дубами багатоплідним та Далешампа. Тут збереглися унікальні низькорослі дубові фітоценози, які за структурою нагадують півдснноєвропейські шибляки. Загалом рослинність цієї території має лісостеповий характер. Окрім заказників, ліси за участю дуба фрагментарне представлені в тіайтепліших ділянках окремих гірських заповідних масивів. У Кузійському масиві на нижчих гіпсометричних рівнях (360-630 м) ростуть дубово-букові та буково-дубові ліси. Тут на висоті 1090 м над рівнем моря відмічено найвище для України місце росту дуба скельного. У південній частині Угольсько-Широколужанського масиву серед бучин збереглися також невеликі осередки дубових лісів.
Із збільшенням висоти над рівнем моря життєвість бука зростає. В оптимальних екологічних умовах він формує монодомінантні угруповання. Чисті бучини широко представлені у всіх гірських заповідних масивах. Вони практично повністю формують рослинний покрив в Угольсько-Широколужанському, домінують в Кузійському масиві, становлять значну частину Мармароського та Сізидовецького масивів. Тільки у найхолоднішому та найбільш високогірному Чорногірському масиві вони трапляються фрагментарно.
За менш сприятливих кліматичних умов бук формує мішані дерево-стани, тією чи іншою мірою представлені у всіх гірських заповідних масивах. Найбільші площі в заповіднику під смереково-ялицево-буко-вими, ялицево-смереково-буковими та буково-ялицево-смерековими лісами.
Формація природних смерекових лісів займає найвищу висотну ступінь лісового покриву. В межах заповідника чисті клімаксові сме-речники формують верхню межу лісу в Чорногорі, Свидовці та Мар-марошах.
Серед азональних лісових угруповань найбільшої уваги заслуговують сіровільшаники, які утворюють вузьку смугу вздовж гірських потоків, та березові ліси на кам'янистих розсипах.
Вище лісового тюясу розташовані субальпійські та альпійські луки з фрагментами заростей криволісся. В субальпійському рослинному ступені Чорногори та Мармарош поширені клімаксові угруповання з гірської сосни, вільхи зеленої та ялівцю сибірського. Характерними є рідкісні угруповання з домінуванням рододендрона східнокарпатсько-го, верб трав'яної і туполистої та висркотравпих видів аденостилеса сіролистого й осоту Вальдштейна. Значні площі тут зайняті трав'янистими угрупованнями із щучника дернистого, куничника волохатого та значно менші - з біловуса стиснутого. Більшість у цих травостоях становлять пахуча трава звичайна, мітлиця тонка, костриця червона та види роду тонконіг, особливо тонконоги альпійський і лучний. На Свидовці вище лісового поясу поширене криволісся з душекІЇ зеленої та ялівцю сибірського. Сосни гірської, а також рододендрона східно-карпатського тут нема.
Водні біотопи заповідника представлені переважно численними гірськими водотоками. Рівнинна річка відома тільки для масиву "Долина нарцисів". Незначна кількість невеликих стоячих водойм є у високогірній частиш.
У флорі Карпатського біосферного заповідника, як і загалом у Карпатах, переважають види середньоєвропейської та євроазіатської ареа-логічних груп. Значна частина флори заповідника представлена голарктичними видами. Добре представлена група східно- та загально-карпатських ендеміків, частка яких, зокрема судинних рослин, становить не менше 5 %.
Мікобіота заіювідника налічує щонайменше 262 види грибів. Переважну більшість їх (206 видів) становлять фітотрофні мікроміцети, 56 -макроміцети.
У ліхенофлорі заповідника на сьогодні 392 види лишайників, що належать до 120 родів, 45 родин, 8 порядків. З них 6 видів занесені до Червоної книги України, 12 - рідкісних, 9 - рекомендовані до включення у Червону книгу, 4 реліктових види.
Флора мохоподібних включає 440 видів, що належать до 60 родин, 157 видів, з них 65 видів є рідкісними в Українських Карпатах.
Альгофлора заповідника включає 465 видів. Основу її флористичного складу становлять діатомові водорості - 156 видів і 177 внутрішньовидових таксонів, зелені водорості - відлові дію 133 і 138; синьозелені водорості - 110 та 118. Різноманітність інших груп водоростей значно менша. До рідкісних видів альгофлори, які трапляються на території заповідника, належить 103 види.
Флора судинних рослин Карпатського біосферного заповідника об'єднує 5 відділів, 102 родини, 420 видів та 1962 види, що становлять більш як 50 % флори Українських Карпат; 64 види (6,2 % від загальної кількості видів) включено до Червоної книги України.
Основне флористичне різноманіття Карпатського біосферного заповідника спостерігається в лучних ценозах, які представлені на низинних заплавних луках масиву "Долина нарцисів", на високогір'ї та т,^ лісових галявинах. Велике флористичне багатство характерне також для вапнякових гряд (понад 200 видів).
Рослинність масиву "Долина нарцисів" на 90 % складається з різно-травних та злаково-різнотравних угруповань з переважанням кострищ червоної, іцучника дернистого, китника лучного, бромуса м'якого. У місцях з підвищеною зволоженістю поширені осоки гостровид-на, струнка й лисяча та ситник розлогий. Загалом у "Долині нарцисів" росте понад 400 видів рослин, серед яких такі рідкісні, як пальчатокорінники Фукса і травневий, еритроній собачий зуб, тирлич звичайний, півники сибірські, зозулинець блощичний, перстач білий та інші. Унікальна особливість цієї заповідної ділянки - наявність однієї з найбільших рівнинних популяцій рідкісного високогірного виду нарциса вузьколистого.
Основне ядро флори лісового поясу становлять неморальні, боре-альні та монтанні види, серед них дзвоники карпатські, скополія карніолійська, антрагена альпійська, підсніжник звичайний, чемерник червонуватий, лілія лісова, очиток іспанський, бу латка червона, зозулині сльози серцелисті та інші. В межах лісового поясу найбільше флористичне багатство на вапнякових грядах, зокрема в Угольсько-Широколужанському масиві, де ростуть кизильник цілокраїй, яло-вець козачий (єдине місце його росту в Українських Карпатах), жостір проносний, липа широколиста, тис ягідний (біля 1,5 тис. особин), а з трав'янистих рослин - петрофіли та альпійські види: булатка довголиста, в'язіль стрункий, кортуза Маттіолі, півники несправж-ньосмикавцеві, борідник Прейса, ломикамінь волотистий. Є також неморальні та аридні види - арум плямистий, коральковець тричінадрізаний, епіпогіум безлистий, вужачка звичайна, фіалка дакійська тощо.
У субальпійському та альпійському поясах заповідних масивів ростуть такі рідкісні рослини, як анемона нарцисоцвіта, аконіт міцний, роман карпатський, жовтяниця альпійська, тирличі безстебловий, жовтий крапчастий та весняний, перестріч скельний, нарцис вузьколистий, парагеум гірський, шолудивник кільчастий, медунка угорська, сон білий, родіола рожева.
Особливо цікавим у флористичному відношенні є високогір'я Сви-довця в районі вершин Малої Близниці (1778 м) та Великої Близниці (1883 м), включені до складу заповідника п 1997 році. Тут ростуть такі рідкісні аркто-альпійські види, як айстра альпійська, бартсія альпійська, дріада восьмипелюсткова, лойдія пізня, верба списовидна. Лише в Українських Карпатах ростуть крупка аїзовидна, очанка зальцбурзька, ломикамінь переломниковий та інші. Дуже рідкісними є також білот-ка альпійська, орлики чорніючі, сверція альпійська.
Загальна кількість зареєстрованих видів фауни Карпатського біосферного заповідника на сьогодні становить 2423 види, що належать до 14 класів, 5 типів. Безхребетних тварин тут 2135 видіп. Ця цифра далеко не вичерпує всього різноманіття безхребетних заповідника - за прогностичними підрахунками па його території мешкає щонайменше 15 тис. видів безхребетних тварин з 19 класів, 6 типів. Така велика різниця між кількістю зареєстрованих та очікуваних видів пояснюється передусім неоднорідністю вивченості різних таксономічних груп. Кількість ендемічних карпатських видів, які охороняються на території заповідника, значно перевищує 100.
Центральним ядром фауни хребетних високогірних Чорногірсько-го, Свидовецького та Мармароського масивів є види тайгового та альпійського комплексів. У високогір'ї (на висоті 1700 і більше метрів над рівнем моря) трапляються нориця снігова й тинівка альпійська, що занесені до Червоної книги України. Криволісся населяє особлива гірська раса тетерева, який повсюдно с дуже рідкісним. З плазунів звичними тут є гадюка звичайна і ящірка живородна. Невеликі стоячі водойми в субальпіці використовують для нересту карпатський та гірський тритони. Останній вид паселяс переважно високогірні ландшафти. Численні тут також кумка гірська і ропуха звичайна.
У високогір'ї Мармароського та Чорпогірського масивів збереглися умови для існування бабака альпійського й серни, які повністю зникли в Українських Карпатах на початку XX ст. Реінтродукція цих видів матиме велике значення для стабілізації вразливих високогірних екосистем.
Характерними видами хвойних і мішаних лісів є трипалий дятел, корольок жовтоголовий, дрізд біловолий, шишкар ялиновий, карпатський підвид глухаря, рись, ведмідь бурий тощо. Тут виявлено норицю татранську, ареал якої, як донедавна вважалося, не виходив за межі Високих Татр у Західних Карпатах. Природно, що у фауні цих масивів представлені види, характерні для всього лісового поясу Карпат: гірські підвиди оленя благородного, кабан, козуля, вовк, сова сіра, білогрудець (оляпка) та інші.
Тільки на більш скелястому ландшафті і північній експозиції Мармароського масиву виявлено сокола сапсана, більш численними є інші дрібні соколи: чеглик та боривітер звичайний, які віддають перевагу скелястим ділянкам. У гніздовий період трапляється горіхівка, яка у лісах інших заповідних масивів не гніздиться.
Фауна букових пралісів Карпатського заповідника дуже своєрідна. Тут зустрічаються як суто тайгові види (рись, сова довгохвоста, жовна, снігур), так і характерні для широколистяних лісів чорний дрізд, середній, дятли білоспинний і сивий, мухоловка, костогриз, голуб-синяк, ліщиновий вовчок, кіт лісовий, кабан, саламандра плямиста. Звичними мешканцями на цій території є олень благородний, куниця лісова, нориця руда, канюк, повзик, жаба трав'яна - види, які поширені по всьому лісовому поясу Карпат. До рідкісних тварин, що занесені в Червону книгу України, тут належать кутора мала, горностай, видра, пугач, лелека чорний, полоз лісовий, тритон карпатський тощо. Комахи представлені типовими мезофіл ьними середньоєвропейськими видами. Серед них такі рідкісні види, як жук-самітник, жук-олень, вусач альпійський, мнемозина, руде нічне павине око та інші.
У заповідних холодних гірських ріках водиться форель струмкова, бабець-головач, щипавка, гольяи та мінога угорська. На нерест у притоки Тиси піднімаються лосось дунайський і харіус.
Дуже різноманітна фауна рукокрилих, яка налічує 21 вид кажанів, з них 10 є рідкісними і занесені до Червоної книги України та Європейського червоного списку. Це підковоноси (великий і малий), довго-крил, нічниці велика, триколірна, довговуха і війчаста, широковух, вухань звичайний та вечірниця мала. Існування більшості рукокрилих тісно пов'язане з підземними порожнинами. На території заповідника є близько 50 штолень (Кузійський та Мармароський масиви), карстових (Угольсько-Широколужапський масив) і нсевдокарстових печер (Кузійський масив). Узимку скупчення кажанів у підземних сховищах налічує близько півтори тисячі особин, переважають у них нічниці велика й гостровуха. В карстових печерах річки Угольки виявлено унікальну фауну безхребетних-троглобіонтів, серед яких є вузькоен-демічні види, відомі тільки на заповідній території. Це, зокрема, сліпі види турунів та ногохвісток.
Масив "Долина нарцисів" за своїм фауністичним складом різко відрізняється від інших заповідних ділянок. Тут є тварини заплавних лук Закарпатської рівнини. Серед птахів переважають чекан лучний, вівсянка звичайна та славка сіра. У більш зволожених місцях звичними мешканцями є деркач та очеретянка-борсучок. У чагарниках уздовж річки Хустця трапляються фазан і ремез. Характерні земноводні "Долини нарцисів" - жаба ставкова, ропуха звичайна, тритони звичайний і гребінчастий. З плазунів трапляються вуж і ящірка прудка. Теріофауна представлена норицею звичайною, мишою польовою, ми-шою маленькою, ондатрою, зайцем-русаком та іншими видами, зовсім не властивими для гірських масивів заповідника.
Лише в заказниках найбільш теплих районів Закарпаття виявлено часничницю, зелену ящірку та водяного вужа, звичними видами є також прудка жаба, зелена ропуха та лісовий полоз, які в інших заповідних масивах трапляються спорадично. Тут поширені рідкісні види комах: богомол, аскалаф строкатий, кошеніль польська, рідкісні види перетинчастокрилих та лускокрилих.
Карпатський біосферний заповідник є одним з найбільших наукових та еколого-освітніх центрів Карпатського регіону. Тут працюють численні наукові лабораторії, створена мережа моніторингових ділянок, фенологічних пунктів, гідро- та метеопостів. Заповідник слугує природною лабораторією для багатьох вітчизняних та зарубіжних науково-дослідних установ. На його території розгорнута мережа еколого-освітніх, науково-пізнавальних маршрутів та інформаційних центрів, працює єдиний в Україні музей екології гір та історії природокористування Карпат, є власна відеостудія, видається всеукраїнський екологічний науково-популярний журнал "Зелені Карпати".
За визначні здобутки у збереженні природної, культурної та історичної спадщини Рада Європи вперше в Україні нагородила Карпатський біосферний заповідник Європейським дипломом.
