Інколи виникає відчуття, що на карантині ми живемо все життя, а кав'ярні, кінотеатри та метро бачили хіба в якомусь фантастичному фільмі. Але саме зараз ми можемо зрозуміти, що нам справді подобалося в нашій докарантинній буденності, а від чого хочеться з полегшенням відмовитися і в майбутньому.
Такі інсайти сьогодні осяюють усіх: школярів і студентів, подружні пари та незалежних одинаків, бабусь, дідусів і їхніх онуків. Навіть у вашого кота вже точно склалася власна думка щодо світової самоізоляції.
Давайте спробуємо разом зазирнули в думки різних людей, щоб зробити нарешті висновок – за чим ми насправді сумуємо з офлайн-життя?
Що зрозуміли підлітки і студенти?
Сидіти цілий день у тіктоку або інстаграмі – круто. Але ще крутіше зібратися з друзями та піти на нове супергеройське кіно в IMAX-і. Або навіть просто зібратися з друзями.
Виявляється, за школою також можна скучити. Можливо, не за контрольною з математики, але за однокласниками, тусами на останніх партах та перервами у їдальні – точно.
Світ не настільки глобальний і безмежний, як здавалося раніше. А інтернет не знає геть усього. Тобто відповіді до лінійних рівнянь або універських лабораторних з матану дасть, та навряд обґрунтує їх…
Потрібно бути обережнішими з власними бажаннями. Адже хто зі школярів і студентів раніше не мріяв про карантин довший за звичні один-два тижні?
Що зрозуміли пари, які живуть разом?
Навіть після двох місяців ізоляції все одно партнер/-ка може здивувати та відкритися з нового боку. Приміром, кохана людина випадково обмовиться, що мріє про кар'єру укулеліста або любить (не може бути!) оливки і чорнослив.
Ходити в магазин за продуктами, гуляти з собакою та навіть виносити сміття – вже не буденний обов'язок, а справжній привілей.
Особистий простір – це життєва необхідність. І потреба в ньому не залежить від сили почуттів.
Від складних рішень, розмов і проблем не можна тікати. Доводиться все вирішувати тут і тепер та не відкладати на майбутнє.
Спільні традиції та весела відчайдушність – це те, що робить життя разом кращим, веселішим і приємнішим.
Але головний інсайт для дружин і чоловіків, дітей, бабусь із дідусями, студентів та кар'єристів — ми всі маємо дбати про себе. Адже без уваги до власних потреб турбуватися про інших та жити в гармонії стає значно важче.
Що зрозуміли дорослі діти,
які піклуються
про своїх батьків?
Потрібно якнайбільше говорити з батьками. Особливо про важливість стежити за власним здоров'ям та бути обережними. Адже багато людей похилого віку звикли піклуватися про своїх дітей та онуків, але зовсім забули про себе.
Медіаграмотність батьків – не примха, а необхідність. Щоб сплатити за комунальні послуги, не виходячи з дому, або відрізнити фейк від достовірної інформації. Та заодно (наступний рівень) не пересилати всім знайомим секретну інформацію про ефективність часнику в боротьбі з новим коронавірусом.
Бути уважними до батьків потрібно не тільки на свята, але й у повсякденному житті. Адже саме самотність чи не найважче переносять пенсіонери на ізоляції.
Що зрозуміли наші домашні улюбленці?
Бути разом з господарем 24/7 – непогано, але часто хочеться побути й на самоті. Без галасу відеоконференцій у Zoom та вічно зайнятих диванів, що перетворились на «офісне місце на виїзді». Особливо цього хочеться, якщо ти кіт.
Сподіваємося, що карантинні обмеження знімуть вже найближчим часом і всі ми повернемося до звичного життя в офлайні. А поки що продовжуємо насолоджуватися сьогоденням!!!
