Канте хондо – одноголосий глибокий спів східного характеру з елементами арабської, циганської й індійської мелодії, здавна поширений на півдні Андалузії. Це короткі, в три-чотири рядки пісні, в яких обов’язково передбачається імпровізація. Виконується співаком (кантором) і гітаристом (токаором): жінка танцює, молодий чоловік грає на гітарі, а старий співає надтріснутим голосом. Особливість кантехондо полягає в тому, що пісня ніколи не повторюється, і, скільки б її не співали, не можна вичерпати весь її духовний підтекст. Музика кантехондо – це давній звукоряд з інтервалами на чверть тону. Канте хондо живе тільки в імпровізації. Співоча техніка кантехондо: звук повинен зароджуватися глибоко в грудях і проходити через самісіньке серце. Співаки «кантехондо» дорого платили за своє мистецтво – чимало з них рано помирало. Тема кантехондо – людське горе і страждання. Персонажі – повітря, земля, море, вітер, ридання. Особливості кантехондо: музикальність слова, його звуковий візерунок, гортанність голосових переливів. Голосом співака, рукою гітариста, тілом танцівниці рухає «дуенде».
Сигірія – одна з форм кантехондо, чотирьохрядкова андалузька пісня. У стилі кантехондо виконуються циганська сигірія, солеа, чорна серрана и саента, петенера. Мелодії цих пісень не тішили, а ранили слух.
«Дуенде» (в буквальному перекладі «дух, домовик») – вибух почуттів, напруга всієї людської істоти, пристрасть, без якої немає справжнього натхнення, сила, народжена могутнім спалахом усього людського єства. Вірш буде мати магічну силу, якщо у ньому присутній дуенде. Великі митці півдня Іспанії, цигани й андалузці, знають, що неможливо висловити жодного почуття у пісні, танці або грі, якщо не прийде дуенде.
