Канівський природний заповідник - один з найдавніших в Україні, де протягом тисячоліть органічно поєднувалися історія природи та народу. Унікальність рельєфу, неповторна краса ландшафтів, величезне біорізноманіття дивом збереглися в самому центрі густонаселеної України. Земля тут буквально усіяна археологічними пам'ятками ще з часів палеоліту. Ці місця вже в кінці XIX -на початку XX ст. привертали увагу вчених: біологів, геологів, географів, археологів, краєзнавців.
Ще майже за століття до створення заповідника в 1832 році Ф. Дюбуа де Монпере звернув увагу па деформованість поширених тут геологічних порід, що дало початок вивченню відомих тепер у всьому світі Канівських геологічних дислокацій. У 1875-1876 роках професор А. Рогович зібрав унікальний палеозоологічний матеріал і звернув увагу на величезні скупчення у ньому викопних решток різних геологічних епох. На одній із гір заповідника - Княжій в результаті археологічних розкопок академік М. Ф. Біляшівський у 1892 році відкрив залишки літописного Родня - одного з перших міст східних слов'ян. Під час пізніших розкопок на території заповідника було виявлено поселення скіфів і полян. Важливою передумовою його створення була і потреба захисту Тарасової (Чернечої) гори від ерозійної руйнації за допомогою вилучення із господарської діяльності навколишніх земель та .збереження залишків лісової і степової рослинності. Через значну розчленованість рельєфу на території заповідника спостерігається велика різноманітність мікрокліматичних умов, ґрунтового й рослинного покривів та видового багатства фауни. Усе це і стало причиною створення ще в 1923 році Канівського природного заповідника. Його статус і територія за 75 років неодноразово змінювались. Нині загальна його площа становить 2027 га. Він включає так звану нагірну частину - покриті лісом яри та пагорби на правому березі Дніпра (1415 га), два заплавних острови Дніпра - Круглик (92 га) і Шелестів (394 га) та Зміїні острови (116 га) в Канівському водосховищі - останці лівобережної тераси.
Основними функціями заповідника є охорона еталонних та унікальних природних комплексів Лісостепу України, збереження біорізноманіття, моніторинг (стеження) динаміки природних процесів.
Ще в недалекому минулому Канівські гори були лісовим краєм. Ко-вилово-різнотравний степ займав переважно верхівки горбів і південні крутосхили. Та вже на початку XX ст. внаслідок людської діяльності лісовий покрив значно зменшився. Вирубування лісів призвело до заміни основної породи дуба грабом. Після знищення лісів на крутосхилах почалася сильна ґрунтова ерозія. Тому нині яри займають майже третину території заповідника. Глибина деяких із них - Сухий потік, Маланчин потік, Комашиний яр - сягає 30-40 м. До заповідника входять також відроги Хмілянського яру - одного з найбільших у Європі.
У лісовому покриві домінує граб з домішкою дуба звичайного, кленів гостролистого і польового, липи серцелистої, берези бородавчастої, ясена звичайного. Грабова діброва заповідника знаходиться на східній межі суцільного поширення європейських грабових лісів. Тут відомі І найбільш північні та східні місця росту деяких європейських рідкісних рослин: підсніжника звичайного, скополії карніолійської, цибулі ведмежої, ранника весняного. На затінених північних схилах та в тальвегах трапляються реліктові рослини, що збереглися тут з льодовикових часів, - багаторядники Брауна та шипуватий, голокучник дубовий, грушанка мала. На добре освітлених південних схилах можна зустріти релікти вже більш теплого міжльодовикового періоду: чина ^ ряба, шоломниця висока та інші. Всього в заповіднику росте 22 види судинних рослин, занесених до Червоної книги України.
Значний науковий інтерес становлять екосистеми заплавних островів. Саме їх можна віднести до еталонних. Після створення на Дніпрі каскаду водосховищ таких островів практично не залишилося.
Неповторно мальовничими є заповідні Зміїні острови. Значну їх частину займають столітні дуби й сосни з багатими підліском і трав'яним покривом. Тут на одній ділянці можна зустріти сон-траву, очерет І конвалію. Це пов'язано із підтопленням островів водами водосховища. У типові комплекси інтенсивно вселяються болотні види. Відбувається перебудова природної екосистеми.
За даними останньої інвентаризації, в заповіднику 974 види судинних рослин, що становить майже 20 % флори України. Виявлено також 1120 видів грибів, 170 - лишайників, 138 - мохоподібних.
Багатою є також фауна заповідника. В районі Канівських дислокацій тис. видів). Тільки комах у виявлено понад 10 тис. видів безхребетних тварин (всього по Україні - 25 заповіднику близько 7800 видів, з яких 36 видів занесено до Червоної книги України (дибка степова, красоліт пахучий, жук-олень, вусач великий дубовий, джміль моховий, бджола-тесля, сколія-гігант, ктир гігантський, бражник мертва голова, ведмедиця Гера, махаон, поліксепа). Тут понад 200 видів павукоподібних, 42 види багатоніжки, у тому числі рідкісний полідесмус український. Виявлено до 150 видів молюсків.
Серед хребетних тварин 226 видів птахів, 51 вид ссавців, 11 видів земноводних, 8 - плазунів, у тому числі чимало рідкісних видів. Щороку на Дніпрі біля заповідних островів зимує до 14 особин орланів-білохвостів, а з 1996 року цей птах почав гніздитись у заповіднику. Трапляється на прольоті чорний лелека. Неодноразово зустрічались змієїд і балобан. На Круглику є велика колонія чаплі сірої - близько 150 гнізд. На прольоті у порівняно великій кількості бувають на островах велика та мала білі чаплі.
Велике значення має заповідник І для відпочинку перелітних птахів. Восени в затоках і затопленому лісі на Круглику можна бачити великі зграї качок, куликів, мартинів. Звичними мешканцями заповідника є козулі, кабани, лисиці, зайці, борсуки, трапляються лосі. Наюстровах постійно живуть кілька сімей бобрів, біля води можна побачити сліди видри та норки.
Із земноводних поширені жаби гостроморда, трав'яна і ставкова, ропуха сіра, квакша, часничниця. Трапляються тритони звичайний та гребінчастий. Серед плазунів найчисленнішими є ящірки зелена та прудка, вуж, рідше трапляються веретільниця, мідянка, гадюка звичайна (чорна та плямиста форми).
Без перебільшення можна сказати, що екосистеми Канівського заповідника є одними з найбільш вивчених в Україні. Опубліковано понад 3500 наукових праць, присвячених заповіднику. На основі цих матеріалів захищені багато докторських дисертацій, написано десятки монографій. Науковці заповідника склали ЗО томів "Літопису природи", який ведеться з 1968 року. На постійних пробних ділянках проводяться регулярні спостереження за річною та сезонною динамікою рослинного покриву. Накопичено досвід ведення комплексних екологічних досліджень, складено геоботанічну, ландшафтну та ґрунтову карти заповідника, проведено інвентаризацію основних груп рослин, тварин і грибів.
Актуальним і перспективним для заповідника є вивчення сук-цесійних процесів, що дає змогу прогнозувати розвиток екосистем, збереження рідкісних видів та підтримання біорізноманітгя.
Не менш важливим для заповідника є вивчення інтродукованих видів рослин і тварин. Деякі з них поводять себе досить агресивно відносно місцевих видів. Так, акація біла, клен американський та амор-фа кущова вже займають значні площі, потіснивши аборигенні деревні та чагарникові види. Завезена десятки років тому американська норка витісняє європейську. Тому актуальним стало прогнозування подальшого розвитку природних комплексів загалом і стану окремих популяцій місцевих та інтродукованих видів.
Оскільки м. Канів є значним туристичним центром (Тарасову гору щороку відвідують до 300 тис. туристів), заповідник частково виконує і роль національного парку. Науковці розробили кілька екологічних стежок для організованих екскурсій. Особливою популярністю у відвідувачів користується музей природи, розташований на території садиби заповідника в меморіальному будинку академіка М. Ф. Біляшівського. Експозиція музею складається із 7 відділів (археологічного, палеонтологічного, лісового, ботанічного, зоологічного, відділу загальної екології, відділу вшанування пам'яті першого ректора Київського університету - професора М. Максимовича) та двох меморіальних кімнат академіка М. Ф. Біляшівського. Вона побудована виключно на багатющому місцевому матеріалі, а деякі експонати могли б стати справжньою окрасою провідних музеїв світу. Такими є кам'яні жіночі фігурки епохи палеоліту, кам'яні знаряддя праці, кераміка трипільської культури, елементи прикрас ранньослоб'янського періоду.
У відділі палеонтології вражають людську уяву скам'янілі бивні та зуби мамонта, роги гігантського оленя, зуби акули лямна, "чортові пальці" та інші.
Лісовий відділ розкриває перед відвідувачами таємниці життя лісу, а ботанічний, ніби продовжуючи цю тему, оповідає про рідкісні та лікарські рослини рідного краю, про ті величезні можливості, які має природа у відновленні та підтриманні нашого здоров'я.
У зоологічному відділі одночасно можна милуватися чудовою колекцією метеликів, чучелами граціозної козулі, плямистого оленя, лося, кабана, суворого і гордого вовка, могутнього орла-беркута тощо.
Історія заповідання території, що входить нині до Кримського при- 57 родного заповідника, налічує понад 70 років і починається з організації у 1913 році в малодоступній частині гірського Криму -Центральній котловині.
