КАЛИНОВИЙ ЦВІТ
Моя любов, мов калинОвий цвіт,
Я посміхаюсь, та сльозяться очі.
А вітерець торкається до віт
І щось мені тихесенько шепоче.
Можливо, він пита - чому сама,
Чому одна стою на роздоріжжі.
Чому хустина, нині ж не зима,
Накинута на плечі білосніжні.
А я йому кажу, що ти пішов
У ті світи далекі , невідомі.
І досі ще болить на серці шов,
А в пам"яті зринає тільки спомин.
Не повернути цвіт мені назад,
Давно вже відшуміли мої весни.
Вже стукає в віконце листопад,
Хоч на душі іще й льоди не скресли.
Моя любов, мій калинОвий цвіт
Вже памороззю падає на скроні.
Під сонцем, на вітрах вже скільки літ
Періщать по мені дощі солоні.
Та я стою, та я живу, росту,
Після зими вбираю в цвіт обнови.
Зіткала мені долю непросту
Моя любов, мій цвіте калинОвий.
