Іноді мені здається, що класне керівництво це не моє. Іноді мені здається, що я не можу втримати своїх дітей. Іноді бувають погані дні, як у мене, так і у учнів. Один з таких днів був вчора. Не знаю, чи то зорі так зійшлися, чи, може, планети помінялися місцями, але влаштували мені мої діти "веселощі". От у такі моменти і відчуваєш, що опускаються руки, що діти тебе не чують і чути не хочуть. Що тоді робити? З'їсти цукерочку і працювати далі. Бо настане новий день, планети повернуться на орбіти, зірки сховаються за хмари, а діти нагадають, що класне керівництво - твоє.