ІСТОРІЯ ВИШИВАННЯ ХРЕСТИКОМ
Вишиванка з давнього часу була для українського народу не просто святковим вбранням, а й оберегом, символом здоров'я, краси та щасливої долі для молодих людей. Достовірно не відомо, коли точно люди почали прикрашати одяг вишитими символами. Імовірно, вишивку пов'язують з першим стьобанням на шкурах. У ті давні часи для вишивання використовувались жили тварин, лляні та бавовняні волокна, шерсть, кам'яні голки. Тоді наші предки вишивали символи з метою захистити свою сім'ю, житло від злих сил. Трохи пізніше цей вид мистецтва отримав декоративну функцію. Поступово техніка вишивання удосконалювалася, набувала нових форм. Прадавні вишивки знайдені на території Древнього Китаю і датовані VI-V століттям до н.е. Древню історію має і вишивка Русі – знайдені на наших землях екземпляри відносяться до 9-12 століття. Перші візерунки з ниток були наповнені сакральними символами, геометричними і рослинними орнаментами, в яких використовувались круг, хрест, сварга, ромби та інші захисні символи.
До прийняття християнства вишите вбрання і предмети побуту вважалися дуже потужним захистом. У народі вірили, що вишивка не просто прикрашає одяг, але й захищає від злих сил та недоброго ока. Особливо цінувались в цьому аспекті звичайні побутові рушники, а також обрядові. Багато часу умільці витрачали на вишивку весільних рушників – їхні орнаменти поєднували захисні символи, покликані оберігати молоду сім'ю від нещастя, наповнювали домівку благополуччям.
Особливо цінувались вироби, над якими майстриня працювала цілими днями, - зі світанку і до того моменту, коли починало заходити сонце. Такі вироби наділялись потужною доброю енергетикою. Обрядові рушники, що використовувалися на весіллях, особливо, під час вінчання, намагалися сховати від інших, щоб їх ніхто не зурочив.