У кожному дитячому колективі є хоча б одна особа, схильна до яскравих емоційних проявів: коли вона радіє ладна співати, танцювати та залучати всіх навколо до своїх веселощів, а стикаючись з невдачами та поразками, реагує настільки бурхливо, що інші діти, а іноді навіть і дорослі не знають, як їм поводитись поряд з нею. Такі поведінкові прояви традиційно називають істериками та говорять про них з осудом і прагненням дистанціюватись.