Ішла старенька по дорозі в нікуди,
Цвіла весна і відступили холоди.
Похоронила чоловіка й сина,
Залишилась, як перст єдина.
Стара-стара і ніби час вмирати,
Душа, як попіл, залізні грати.
Разом з котом вік доживали,
Всяке було...та раду давали.
Чує баба смерть зовсім близько,
А як же буде старий котисько?
Хто дасть хліба, наллє молочка,
Чи погладить добра рука?
Іде стареньку по дорозі в нікуди,
Було усе, нема, одні вітри.
Прийшла війна і зруйнувала дім,
Кому потрібна в світі цім?
Одна, як зламана билина,
До рідних знов і знов думками лине.
Іде...посох в загрубілій руці,
Гіркі сльози на зморщеній щоці.
Зітлілий одяг з молодих часів,
Коли була любов і сад ще цвів.
Іде стареньку в нікуди,
О Господи, ти їй допоможи!
Ірина Зінковська
Світлини з мережі
