Ішла легенькою ходою
панянка в вицвілім пальто,
(а ранки пахли вже зимою)
ті пальта вийшли років сто...
І капелюшок так доречно
вмостився між руденьких кіс.
А пані, ніжна і сердечна
скидалась на колишню" міс".
Струнка, тендітна, наче пава,
мов з чорно-білого кіно.
І очі -- як арабська кава,
як суміш перців все одно...
І враз запахло шоколадом,
ожинами і полинОм...
Старі листки живим каскадом
крутились в танці бурштином .
І чУдилось, як між туманів,
колише жовтень на руках
(між купи листя і каштанів)
маленьку птаху... О, Аллах...
То тільки Осінь... Вічне диво.
Її світи . І міражі ...
В пальто старому. Ще вродлива...
Розносить казку, для душі...
Людмила Галінська
