Роблю собі літо -
збираю на чай аромати
Акацій духмяних,
ромашок, дрібних чебреців,
Зриваю листочки
зі стебел пахучої мʼяти,
Вдихаю мелісу,
розтерши у теплій руці.
Вбираю очима
світанків вогні золотаві,
Волошок і маків
пістряві в полях кольори,
На щоки вкладаю
румʼяні вечірні заграви
І слухаю шурхіт
жучків у сосновій корі.
Так тішуся сонцем,
ще лагідним, а не палючим,
Вечірнім озоном
опісля дрібного дощу,
Біжу, як дитина,
в траву за клубочком колючим
І з квітів-дикунок
вінок на волоссі мощу.
І так того щастя
простого навколо багато,
Що хочеш-не-хочеш
вертаєш щоразу туди,
Де бабця під цвітом
жасмину край білої хати
Дає розпашілій мені
із криниці води.
Ірина Москаленко
