Милуйся світом,
Доки мама веде у садочок недоспаним ранком,
Доки здерте колінце від дмухання вже й не пече,
Доки сон безтурботний вкриває вечірнім серпанком,
Доки час не женеться, а плавно поволі тече.
Милуйся світом,
Доки тисне наплічник з книжками крихкі іще крила,
Доки в нім уміщається все, задля чого живеш,
Доки вітер попутний ще дме в твої вільні вітрила
І ти поряд із мамою й татом до мрії пливеш.
Милуйся світом,
Доки перша обітниця будить метеликів жвавих,
Доки тільки в коханні бачиш сенс і найвищу мету,
Доки хочеш, щоб син твій побачив цей всесвіт цікавий,
Доки пальчики міцно стискають долоню твою.
Милуйся світом,
Доки діти дорослі ще поряд і є святкування,
Доки їх голоси іще глушать самотності дзвін,
Доки дивишся в шибку в своїх материнських чеканнях
І цілуєш ікони в подяці, що гріють зі стін.
Милуйся світом,
Доки чуєш дітей голоси у своїм телефоні,
Коли крила їх носять далеко від твого гнізда,
Доки тісто іще піддається поморхлим долоням
І бабусин пиріг онучат на вікні вигляда.
Милуйся світом
До останньої з Богом розмови без чутних вібрацій,
Коли зайві і голос, і слово, і сльози, й прохання,
Просто дякуй в думках за можливість в житті милуваться
Подарованим світом - в цьому й був сенс твого існування.
Ірина Москаленко
