Слово „iнтерес“ має насамперед значення „користь, зиск“: „Фактор за малий iнтерес робить усi вашi доручення“ (Словник за редакцiєю А. Кримського); „А менi в тому дiлi нема нiякого iнтересу“ (з живих уст). Вiд цього походять вислови: „пильнувати свого iнтересу“, „дбати про свiй iнтерес“, „у спiльних iнтересах“, „класовi iнтереси“. До речi, росiйському вислову „остаться при пиковом интересе“ вiдповiдає український „лишитись нi з чим“. Деякi сучаснi нашi письменники поширюють значеннєву функцiю слова „iнтерес“, надаючи йому поняття цiкавостi: „З особливим iнтересом поставилися товаришi до цiєї розповiдi“ (I. Ле). Навряд чи є потреба в поширеннi значення цього слова, бо український iменник „цiкавiсть“, прикметник „цiкавий“, прислiвник „цiкаво“ цiлком вiдповiдають росiйським словам „интерес“, „любопытство“, „интересный“, „любопытный“, „интересно“, „любопытно“: „Почала я з цiкавiстю читати...“ (Олена Пчiлка); „Ти б менi розказав хоч для однiєї цiкавостi“ (I. Нечуй-Левицький); „Мене аж з’їдає цiкавiсть: звiдки мене може знати Марина?“ (I. Вiльде).
Прислiвник „цiкаво“, котрий звичайно стоїть у фразi з якимось iменником чи займенником у давальному вiдмiнку (менi, тобi, йому, їй, нам, вам), має паралельну конструкцiю, що складається з iменника чи займенника в називному вiдмiнку й прикметника „цiкавий“: „Тарасовi цiкавобуло дiзнатися, що саме зробив для старичка Щепкiн“ (О. Iваненко); „Цiкавий я знати, хто мене прийняв би“ (Леся Українка).
Б. Д. Антоненко-Давидович. Як ми говоримо
