НЕ ЗНАЮ АВТОРА, АЛЕ ТЕКСТ ЧУДОВИЙ!
Одного разу син запитав свого батька:
"Як ви жили раніше без доступу до технологій:
без Інтернету, без комп’ютерів, без телевізорів, без кондиціонерів, без телефонів? "
Батько відповів:
"Оскільки ваше покоління живе сьогодні: без молитви, без співчуття, без честі, без поваги, без сорому, без скромності, не читаючи книг …
Ми, люди 1939 - 1985 рр., ми благословенні.
Наше життя - це живий доказ цього:
ми ніколи не носили шоломів, граючись та катаючись на велосипедах.
Ми не боялися ходити самі до школи з першого дня.
Після школи ми гралися до заходу сонця.
Ми ніколи не дивилися телевізор пів дня.
Ми гралися з справжніми друзями, а не друзями з Інтернету.
Коли ми були спраглими , ми пили воду з-під крана, а не з пляшки.
Ми не часто хворіли, хоча ми ділилися однією склянкою соку з чотирма друзями.
Ми щодня їли картоплю і багато хліба і ніколи не набирали ваги.
Ми самі створювали свої іграшки і гралися ними і ділилися своїми іграшками та книгами.
Наші батьки не були багатими. Вони дарували нам свою любов, навчили нас цінувати духовність, дали нам розуміння справжніх людських цінностей - чесності, вірності, поваги, наполегливої праці.
У нас ніколи не було: мобільних телефонів, DVD, PlayStation, Xbox, відеоігор, ноутбуків , інтернет-чатів.
Але у нас були справжні друзі!
Наші спогади були на чорно-білих фотографіях, але вони були яскравими та барвистими, ми із задоволенням переглядали сімейні альбоми, та з повагою зберігали портрети наших предків.
Ми не викидаємо книги в смітник, ми стояли за ними в черзі.
Ми унікальне та найрозумніше покоління, тому що ми останнє покоління, яке слухає своїх батьків і перше покоління, яке слухало своїх дітей.
