Є люди, як сонце. Є люди, як ніч.
Є люди, як вогник запалених свіч.
Є люди безодні. Є люди вулкани.
Як тиша ранкова і сиві тумани.
Є люди, як миші. А є хробаки.
Таким не подала б ніколи руки.
Є мудрі і ниці. Скупі, принципові.
Є ті, що життя вам віддати готові.
Є люди, в яких загорнутися можеш.
Всі різні такі, але разом з тим схожі.
Протоптуєм стежку. Збиваємо ноги.
В тривозі єднає молитва до Бога.
Ольга Дриль
