Є люди, яким ми бажаємо доброї ночі, навіть якщо вони нас не чують...
Є люди, про яких ми думаємо, тільки-но відкриваємо вранці свої очі...
Вони не поруч, але водночас, завжди з нами, в самому серці.
Є такі посмішки, які ми даруємо тільки їм, сподіваючись, що внутрішнє світло, яке ми їм посилаємо, дійде до їхньої душі.
Є такі люди, іноді далекі, але завжди нескінченно близькі нам, яких нам страшенно хочеться обійняти в цю хвилину.
Про них ми думаємо весь день, забираємо їх із собою в далекі міста і країни.
Про них ми молимося і переживаємо.
За ними ми дуже сумуємо.
І який би океан мовчання і непорозуміння не розділяв нас, ми завжди готові почути їхнє тепле і таке рідне "привіт"...
