Ідуть роки, я все збираю досвід,
Пакую спогади і бережу думки,
І не відтерміновую на потім
Своє життя. Дивлюся навкруги:
Дива! Всьому радіє серце.
По тілу розливається тепло,
Все пестить око - небо, ліс, озерця,
Повітря голову дурманить, як вино.
Біль втрат живий, така його природа,
Але з роками вже не рве до сліз.
Змирившись з ним, я лиш прошу у Бога,
Єдиний шанс побачитись колись.
На повні груди дихати вже вмію,
І не дивлюсь, що думає юрба.
Про щастя для близькИх і рідних мрію,
Щоб доля з ними лагідна була.
Не хочу сподіватися на інших,
Бо кожен сам кує своє життя.
Пакую досвід і складаю в ниші,
У спогадах радію, мов дитя.
А щастя поруч, тихе й непомітне,
І ,якщо долю марно не гнівить,
Воно прийде, ласкаве і привітне,
І у твоїй оселі буде жить.
05.07.2021
