Іду по житті. У букети збираю
людей , всіх знайомих, що стрілись мені.
Хтось -- стрічний лишЕ, а когось -- відчуваю,
а хтось залишає сліди у душі...
І пахнуть букети -- то гірко, то п'яно...
Всі люди -- хороші. Усі, як квіткИ...
І скільки буває тепла у бур'Яні,
якщо не чіпаєш його колючкИ...
Стрічала троянди -- усім королеви,
і горді нарциси траплялись не раз...
Прекрасні іриси і мальви вишневі,
тендітні ромашки без зайвих окрас...
Збирала в букети. Полин і кропиву,
щоб ,часом, ковтнути мікстуру гіркУ.
І м'яту цілющу, лілею красиву,
вдихала до серця мімозу п'янку...
В'язала віночки. Із маку й волошок.
До серця тулила свої спориші...
Любила квітучий, духмяний горошок...
І вірила в те, що всі квітнуть в житті.
Збирала букети. Сушила гербарій.
Варила чаї з пелюстОк хризантем...
Вплітала у коси барвінок, як чари...
Допоки живі -- всі в букеті цвітем...
Людмила Галінська
