Іду до себе... П'ю ковтками літо.
Метеликом барвистим пломенію.
Ще мрію, мов космеї в пòру квіту,
бо маю дрібку віри та надію.
Живу цим днем. І днем оцим радію.
Іду до себе... Згадую про вéсни.
Відтьохкали та згасли солов'ями,
пелюстям білим впали безсловесно
між світлих днів... Малюю олівцями
кульбабчин мед і кущ півоній мамин...
Іду до себе... Шлях долаю в осінь.
В запасці — ябка. Насушу на зиму.
Нахабний вітер штурхає й голòсить,
ховаючи теплò в осінню схиму.
Я не боюсь... Я все одно ітиму...
Іду до себе... Боже, дай лиш сили
переминути зúми в час печалі.
Дістану з шафки Твій дарунок — крила,
вберусь в сукенку й бабині коралі
І полечу... До себе... Мо' і далі...
29.07.2024
Людмила Галінська
Зображення обкладинки: https://share.gemini.google/E1vB8cXHSk6E
