Українські народні ігри
Пропоную зіграти в рухливу гру й ознайомитися з традиційними українськими забавками, якими розважалися наші прабабусі та прадідусі.
«Сліпа баба»
Хід гри: Ведучому зав'язують очі хустиною. Всі гравці стають навколо ведучого, а він промовляє: «Один, два, три – лови!». Після цього із зав'язаними очима намагається впіймати когось із гравців. Учасники можуть виказувати себе, плескаючи у долоні, але мають тікати, щоб їх не зловили. Той, кого буде спіймано, стає ведучим.
«Явір-яворові люди»
Хід гри: Обирають двох ведучих. Вони мають домовитись між собою так, щоб інші учасники гри не чули, хто з них є березою, а хто явором.
Взявшись за руки, ведучі утворюють ворота, через які мають пробігти всі учасники гри, приспівуючи на гуцульський мотив: «Явір – яворові люди, що ви тут робите. Будуть гості на помості, а ви проходите». По закінченні пісні ведучі опускають руки, нібито закриваючи ворота. Того, хто опинився перед воротами, запитують: «До кого йдеш – до дуба чи до берези?». Він має зробити вибір та стати у відповідну команду.
Після цього ведучі знову домовляються про назви своїх команд. І так доти, поки не переберуть всіх учасників гри. Після цього починається змагання з перетягування канату.
«Сірий вовк»
Хід гри: З учасників обирають того, хто буде «сірим вовком». Він присідає на стілець чи пеньочок, підперши рукою щоку, вдаючи з себе сумного та зовсім не страшного. Усі учасники потроху підходять до «вовка», вдаючи, що рвуть траву і приспівують:
І рву, і рву горішечки,
Не боюсь вовка й трішечки!
Діти махають руками і наче дражнять «вовка», після цього він підхоплюється – і навздогін! Той, кого буде спіймано, стає новим ведучим.
«Горю-дуб»
Хід гри: Серед учасників обирають ведучого – «горю-дуба». Усі діти стають по двоє, пара за парою.
«Горю-дуб» співає:
Горю, горю, палаю
Кого схочу, спіймаю
Раз, два, три! Біжіть!
Після цього кожна пара має, розірвавши руки, оббігти його з двох боків так, щоб «горю-дуб» не спіймав жодного учасника з пари, і вони знову могли взялися за руки.
Якщо «горю-дуб» когось спіймає, то утворює з ним пару та стає до всіх, а той, хто залишився без пари, стає на його місце.
«Мовчанка»
Щоб трохи заспокоїти дітей, які розшумілися, запропонуйте зіграти в цю гру.
Хід гри: Ведучий читає віршик, після цього всі замовкають. Його завдання – розсмішити когось із гравців чи змусити заговорити. Хто перший порушить мовчанку, той і програв.
Їду додому
На зелену солому.
На тій соломі
Сидить жаба.
Хто пискне,
Той жабу хлисне,
Мені можна говорити
Сто раз,
А іншому – ані раз.
«Бій півнів»
Хід гри: На землі/підлозі малюють коло діаметром 2 м. Гравці об'єднуються у 2 команди, які утворюють кожна своє півколо.
Кожен капітан обирає зі своєї команди по 1 учаснику. Обидва гравці стають у коло один навпроти одного. Вони мають стати на одну ногу (другу підняти) та покласти руки за спину.
За сигналом ведучого «півні» починають виштовхувати один одного з кола, штовхаючись плечима чи тулубом. Завдання кожного з них – не лише виштовхати суперника, але й самому не стати на дві ноги, втримати рівновагу, не витягуючи руки із-за спини. Той, кому це вдається, стає переможцем двобою та отримує для своєї команди 1 очко.
Гра триває доти, поки всі не побувають у ролі півнів. Виграє команда, гравці якої більше разів були переможцями.
«Шикуйсь!»
Хід гри: Гравці, об'єднавшись у дві команди, шикуються. Вчитель пропонує школярам зробити розрахунок. Потім називає певний номер.
Гравці з обох команд, чий номер назвали, мають виконати певний рух (побігти, замахати руками, стрибнути тощо).
Команда, гравець, якої першим відреагує, отримує очко. Виграє та команда, учасники якої більше разів були переможцями.
