Іде весна... Степами. Непомітно.
Легеньким вітром серед забуття.
Вона в морозах і в снігах розквітне,
Не помічаючи зимового життя...
Ще сплять дерева, трави в темних недрах,
Ще квіти ,навіть, і не зачались...
Дрімають сови у столітніх кедрах,
Із коминів летять димИ у вись.
Ще ,навіть ,на теплО не замовлялось,
І перші журавлі ще не летять...
Ще сонечко у рОсах не купалось
І горобці під стріхами тремтять.
Та чути, чути , іноді, ті кроки -
Такі легкІ, як у кульбабки пух.
Іде весна, крізь спомини і рОки,
І чути вже її бунтарський дух.
Людмила Галінська
