І знову місяць...той, що без кінця...

І знову місяць...той, що без кінця...

І знову місяць.. той, що без кінця...

Стискає груди цілої країни,

Кривавий лютий, живий щит, броня..

Із молитов ми будували стіни.

Де брали сили? А ніхто не зна,

Щось неймовірне тоді з нами стало..

Чи було страшно?... таких слів нема,

Сотні разів вмирали й воскресали..

А життя йшло.Так каже календар..

Сади цвіли і колосилось поле.

Та кожен з нас такий волік тягар,

Непомічаючи буденності довкола.

І знову лютий...місяць без кінця,

Тривожить пам'ять, в душі зазирає..

Ми постаріли, майже на життя...

Та все мине, інакше не буває.

Такої єдності не бачив увесь світ,

Мільйони стали цілісним, єдиним.

Народ і є країни оберіг!

Її броня і щит її незримий.

Мартусь Катерина

01.02.2023р.