І знову — лютий... Той, вчорашній, лютий
Кривавим по землі ступає кроком.
Його вже нам ніколи не забути —
Він став жахливим, довгим, — цілим роком...
Сумних подій написані скрижалі
Дощем солоним впали у долоні,
Лягли на серце каменем печалі
І сріблом, ще не проханим, на скроні...
Сьогодні вкотре небо з нами плаче.
Завмерли зорі... Місяць болем скутий...
Надії наші, мрії всі дитячі
Завіяв, заморозив знову лютий.
Та все ж серця палають ще, — не згасли!
А крига цього жаху з часом скресне.
Не забирай світанків тихих, ясних, —
Верни нам, лютий, знову наші весни...
Роман Твердохліб
05.02.2023
