І знову я не можу спати.
І немає сил кричати.
Знову зорі в небі сяють,
я на камеру це знімаю.
Але зорі мов прозорі,
не рідні,як і все навколо.
Відчуваю я недугу
і в душі якась напруга.
Де мій дім, моя природа?!
З таким життям я не згодна !
Хочу вдома я сидіти,
на кухні чаї пити,
танцювати у кімнаті,
смажити м'ясо на багатті,
жити, наче все в останнє
і відчувати лиш кохання,
співати на вулиці пісні,
гуляти разом навесні …
Я бачу все це уві сні …
А як прокинусь. то в журбі,
переді мною все лиш сіре …
Хіба я тут у чомусь винна ?
Ніка Іванова, 16 років
Зруйнованому рідному дому присвячується…
