І знову дощ...
Травневий, та холодний.
Природа одягла сіру вуаль.
Цей колір для Весни зовсі'м не модний...
Ржавіє білий цвіт й спадає на асфальт.
І спогади ятрити душу починають.
За каплями дощу біжить гірка сльоза.
Травневий дощ потрібний для врожаю,
Та в парі із теплом...
А то, мов Осені сльота'.
Мов паморозь, усюди влазить сирість.
Вишукує щілини до душі.
А каплі вибивають дріб по шибі,
І пишуть ноти до пісень заплаканій Весні.
Ольга Паньо
06.05.2023р.
Світлина з інтернету
