І тяжкі долі, і розлуки...
Не той ввійшов в твоє життя...
І опустила уже руки
від сліз, скандалів і буття.
Не принц, не любить, не балує.
Грошей не більше ніж у всіх.
Ні, хай відстане, не цілує!
Ти ж така «цяця» для утіх.
Тож, може хтось не розуміє?
Бо мудрість в кожного своя.
Та пояснити я посмію:
невдача в чому тут твоя.
Родина — це не рай з нічого.
Це тяжка праця в колі діб,
це коли з зернятка малого
на стіл положите ви хліб.
Коли удвох йдете крізь терни,
сколовши тіло до крові.
Коли напружені всі нерви,
а він — всміхається тобі...
Коли невдачі ходять колом,
і неминуча мить біди,
хоч Всесвіт проти вас навколо —
будь поруч з ним, не відійди!
Теорія, як світ, проста:
любов, повага і добробут...
Людину красить доброта,
турбота — прикрашає побут.
Хтось скаже: «Сильний чоловік!
Щаслива буде в нього жінка!»...
Чималий маю в шлюбі вік,
на це у мене власна думка.
Лиш мудра й любляча жона
сім’ю збудує, яку хоче.
Бо берегиня — це ВОНА!
А ВІН — поможе їй охоче.
Барчук Р
14.05.2020
