Гуде маршрутка, наче рій,
Людей набилось повно,
Рахує гривники водій,
Бере "проїзд" моторно.
Зайшов солдатик молодий,
З наплічником об'ємним -
Шофер миттєво заявив:
"Не возим безбілєтних!"
Шукає воїн документ,
Розгублено, незграбно,
Зніяковів він в той момент...
"Водила" жде нахабно.
Військовий, папірець віддав,
Водій враз вгамумався -
А, хлопець зблід і ледь не впав
(Мабуть, він лікувався.
Чи, може, втомлений він був,
Бо ж їхав - не з курорту )...
Він, лишнім, почувався тут -
Чужим... Серед " комфорту ".
А що ж ви думали, наш люд?
Хтось зрушив з свого місця?
Солдатик кашляв, весь маршрут -
Сиділи бугаїська:
ВтупИли морди в інтернет,
Бо "їхня хата скраю".
Такий сьогоднішній сюжет,
З правдивою мораллю.
----------------
Та стало совістно одній,
Звичайній літній пані:
"Вже час виходити мені"...
І вийшла, на останній.
АЛІНА ЗІНЬКОВСЬКА
