29 листопада 1778 року в селі Основа (яке зараз є однойменним районом Харкова) народився Григорій Квітка-Основ’яненко. Письменник, якого часто називають “батьком української прози”, а також драматург і культурно-громадський діяч.
Усе життя Григорія Квітки було пов’язано з Харковом – починаючи зі служіння в Харківському кірасирському полку та головування в Харківській палаті кримінального суду. Проте, безумовно, головний внесок він зробив у культурний розвиток міста. Квітка-Основ’яненко був членом Товариства наук при Харківському університеті й брав участь у заснуванні Харківського професійного театру. А з 1812 року став його директором. За участі Григорія Квітки в Харкові були засновані Благодійне товариство, Інститут шляхетних дівчат, Харківська губернська публічна бібліотека. А також – виходили друком перший в Україні журнал “Українській Вісник” (1816–1817) та альманах “Молодик” (1843–1844).
Саме в “Українському Віснику” були опубліковані перші твори письменника. Усім українським школярам Квітка-Основ’яненко в першу чергу відомий своїми комедіями “Сватання на Гончарівці” та “Шельменко денщик”. Серед його прозових творів – “Салдацький патрет”, “Мертвецький Великдень”, “От тобі й скарб”, “Конотопська відьма”, “Маруся”, “Козир-дівка”, “Сердешна Оксана”, “Щира любов” тощо. Помер Григорій Квітка у віці 64 років і був похований у Харкові. Його могила аж до 1930-х знаходилась на Холодногірському цвинтарі. Проте вже при радянських загарбниках цвинтар зруйнували. Надгробок Квітки-Основ’яненка перенесли до Покровського собору, а згодом — на 2-й міський цвинтар.
