Сьогодні виповнилося б 90 років ГРИГОРОВІ ТЮТЮННИКУ (1931–1980) — видатному українському прозаїку-новелісту.
Свою першу новелу «В сумерки» (1961) він написав російською мовою. Старший брат Григорій Тютюнник, також прозаїк, порадив у листі:
«От ти пишеш по-російськи… Ну що ж, як воно вже так склалося, пиши. Тільки знай, братику, мова — душа народу. Як же ти писатимеш про українців не їхньою мовою, як виразиш їхню душу не через їхню мову, сиріч душу? Ти обов’язково зайдеш у цей тупик і потупцяєш назад, шкодуючи, що змарнував стільки часу. Тоді згадаєш мене!»
Згодом в автобіографії Григір Тютюнник згадував, як зробив свій вибір на користь української: «Прочитав словник Грінченка і ледве не танцював на радощах — так багато відкрив мені цей блискучий твір. Негайно переклав свої «Сумерки» на рідну мову і тепер уже не розлучаюся з нею, слава богу, і не розлучуся до самої смерті».
Перші свої публікації він оцінював досить самокритично, вимагав од себе «ще вчитися думати на папері». Поступово дійшов висновку, що «талант — крапля здібностей і море праці». А тому письменництво сприймав «за роботу, яку треба робити без поспіху, на совість».
За зразок Григорові Тютюннику правила класична новелістика. Під її впливом він сподівався «написати таке, щоб хоч віддалено наближалося виразністю й майстерністю до “Синьої книжечки” В. Стефаника чи до Тесленкових оповідань». Мова його творів — лаконічна й надзвичайно виразна. «Мало вміти писати. Треба ще вміти правити себе» — таким було одне з переконань письменника.
https://www.facebook.com/1173911209443499/posts/2089705204530757/?sfnsn=mo
