Немає прагнення більш природного,
ніж прагнення до знання.
М. де Монтень
Освіта ХХІ століття — це освіта для людини, її стрижень — розвивальна, культуротворча, здоров’язберігаюча домінанта, виховання відповідальної особистості, яка здатна до самоосвіти й саморозвитку, готова опрацьовувати різноманітну інформацію, аналізувати її, приймати виважені рішення, уважно ставитися до власного здоров’я, критично мислити, творчо розв’язувати проблеми, бути відповідальним за своє майбутнє та досягнення життєвого успіху.
Нова українська школа – це ключова реформа Міністерства освіти і науки. Головна мета – створити школу, у якій буде приємно навчатись і яка даватиме учням не тільки знання, як це відбувається зараз, а й вміння застосовувати їх у житті. Нова українська школа – це школа, до якої приємно ходити учням. Тут прислухаються до них , вчать критично мислити, не боятись висловлювати власну думку та бути відповідальними громадянами. Водночас батькам теж подобається відвідувати школу, адже вони відчувають, що тут панують співпраця та взаєморозуміння. Замість запам’ятовування фактів та визначень понять, учні набуватимуть компетентностей. Це – динамічна комбінація знань, умінь, навичок, способів мислення, поглядів, цінностей, інших особистих якостей, що визначає здатність особи успішно соціалізуватися, провадити професійну та подальшу навчальну діяльність. Тобто формується ядро знань, на яке будуть накладатись уміння цими знаннями користуватися, цінності та навички, що знадобляться випускникам української школи в професійному та приватному житті.
Декотрі з цих засад найкраще реалізувати на уроках шляхом використання технології групової роботи, які включають в себе життєвонеобхідні компетентності:
1) громадянська компетентність – здатність людини активно, відповідально та ефективно реалізувати права та обов'язки з метою розвитку демократичного суспільства;
2) комунікативна компетентність – здатність особистості застосувати у конкретному спілкуванні знання мови, способи взаємодії з навколишніми і віддаленими людьми та подіями, навички роботи в групі, володіння різними соціальними ролями;
3) соціальна компетентність – здатність особистості продуктивно співпрацювати з різними партнерами у групі та команді, виконувати різні ролі та функції у колективі.
Останнім часом, коли цінність активних методів зросла, у педагогічній літературі часто зустрічаються рекомендації використати групову роботу оскільки доведена її ефективність у розв’язуванні широкого кола завдань. Однак, на думку багатьох дослідників, зокрема фахівців з розвивального навчання, у початковій школі варто говорити про „вирощування” групової роботи, точніше, умінь дітей, необхідних для успішного спільного пошуку. Результатом цього процесу стає, як сформована в учнів здатність організовувати роботу групи (планувати дії; розподіляти ролі; дотримуючись норм співпраці реалізовувати задумане; представляти свої висновки у вигляді моделі, схеми тощо), так і здатність свідомо обирати зручну й ефективну форму роботи з завданням і, в разі необхідності, ініціювати групову роботу. Отже, пропоную рекомендації щодо організації такої групової роботи, яка створить можливість досягти бажаного результату.
Формування уміння працювати в групі фактично передбачає одночасне формування кількох видів здатностей:
здатність до «колективного мислення» для знаходження способу розв’язання певного класу задач;
здатність організувати спільну роботу;
здатність до рефлексії.
На першому етапі основним завданням групової роботи є оволодіння дітьми нормами співпраці, навчання способів організації спільного обговорення. Конкретно-практичні задачі : математичні, лінгвістичні або інші - це засіб для проведення такої роботи. Після того як правила роботи групи освоєні школярами тобто всі дотримуються виконання завдань самостійно, акцент переноситься на пошук, конструювання учнями способу розв’язання певного типу задач чи вправ.
До принципів формування груп і їх кількісного складу підходимо творчо, враховуючи індивідуальні здібності учнів. Нагадаємо їх загальні правила організації групової роботи. Варто пам'ятати, що такої форми спілкування як навчальна співпраця у дитячому досвіді ще не було. Отже, дитячу співпрацю потрібно культивувати з тією ж ретельністю, що і будь-яку іншу навичку: не ігноруючи „дрібниць”, не намагаючись перейти до складного перш ніж опрацьоване просте. Як сісти за партою, щоб дивитися не на вчителя, як звичайно, а на однокласника; як погоджуватися, а як заперечувати ; як допомагати, а як просити про допомогу - без опрацювання усіх цих „ритуалів’' взаємодії до автоматизму неможливо організувати більш складні - вільні і творчі форми спільної роботи учнів.
Для спрацьовування груп потрібні найменше 3-5 занять. Тому часто пересаджувати дітей не варто. Але закріплювати єдиний склад груп, скажімо, на чверть також не рекомендується: діти мають отримати досвід співпраці з різними партнерами. Однак і тут можливий лише суворо індивідуальний підхід. Під час оцінювання роботи групи слід підкреслювати не стільки учнівські, скільки людські чесноти: терплячість, доброзичливість, дружелюбність, ввічливість, привітність тощо. Оцінювати можна лише спільну роботу групи, в будь-якому разі не даючи дітям, які працювали разом, різних оцінок.
Групова робота зазвичай потребує переставляння парт. Для роботи в парі зручні звичні рядки. Для роботи трійками, а тим більш четвірками парти треба ставити так, щоб дітям, як працюють спільно, зручно було дивитися один на одного. Діти зможуть самі підготувати клас до роботи за складеним вчителем планом розташування парт, якщо їх з першою дня навчання в шкоді привчати орієнтуватися в плані класу, знаходиш власне місце, місце будь-кого з учнів.
Щодо таких методів роботи, варто виділити такі застереження:
неприпустима пара з двох „слабких” учнів; дітей, які з будь-яких причин відмовляються сьогодні працювати разом, неможна змушувати до спільної роботи і завтра варто їм запропонувати знову сісти разом; неможна займати дітей спільною роботою більше 10-15 хвилин уроку, принаймні, в 1-ому класі: це може призвести до підвищення втомлюваності; неможна вимагати абсолютної тиші під час спільної роботи: діти мають обмінюватися думками, висловлювати власне ставлення до роботи товариша. Боротися потрібно лише із збудженими викриками , розмовами на повний голос. Але „боротися” - м’яко: шестирічки не в змозі тривалий час утримувати довільну саморегуляцію, захоплюючись завданням.
Для досягнення навчальної, виховної і розвиваючої мети пріоритетними є технології, спрямовані на впровадження в навчальний процес комп'ютерної техніки, різноманітних систем розвивального, індивідуального і диференційного навчання; нових технологій навчання обдарованих дітей; гуманізація навчального процесу. І серед пріоритетних методів роботи виділяємо групові. Бо формування особистості і її розвиток здійснюються в процесі навчання, якщо виконуються важливі умови:
Створення позитивного настрою до навчання.
Відчуття позитивної атмосфери у колективі для здійснення спільної мети.
Можливість висказувати свою думку і вислуховувати товаришів.
Учитель - це друг, радник, старший товариш.
Всі ці умови здійснюють інтерактивні технології кооперативного навчання: робота в парах і групах.
Найчастіше на уроках можна використовувати такі види роботи в парах:
Гра "Незнайко" (один учень читає, інший виправляє помилки);
"Інтерв'ю" (узяти інтерв'ю і визначити ставлення партнера до заданого тексту, статті і т.д.);
Гра "Кіт і мишка" (зробити критичний аналіз чи редагування письмової роботи один одного);
"Взаємні запитання" (протестувати та оцінити один одного);
"Щоденник подвійних нотаток" (проаналізувати разом проблему, вправу чи експеримент; сформулювати підсумок уроку чи серії уроків; дати відповіді на запитання учителя).
Групова робота звичайно є кульмінаційним моментом уроку, бо вимагає від дитини розумової й емоційної напруги, тому робота має бути нетривалою. Часові рамки краще задавати більш стислими, за необхідності подовжуючи час. У міру того, як спосіб роботи стає звичним для дітей, дотримання регламенту відслідковується суворіше. Оптимальний час роботи малих груп у початковій школі 5-7 хвилин, для повного циклу, включаючи групове обговорення, міжгруповий діалог, рефлексія спільної роботи.
Найпоширенішим у практиці способом організації навчальної дискусії є міжгруповий діалог за таким порядком роботи:
Утворення груп, розподіл ролей у малих групах.
Груповий діалог.
Подання результатів обговорення.
Поступово учень починає відчувати клас частиною свого світу, він зацікавлений в підтриманні дружніх стосунків. Ця форма роботи має велике значення для формування самостійності школяра. Працюючи в команді, учень має можливість проявляти ініціативу (вибрати завдання, порадити, як організувати роботу); вчитися планувати свої дії, переконувати, нести відповідальність за себе і команду.
Отже, групова форма навчальної діяльності найбільш ефективна при виконанні учнями різних вправ та завдань, розв’язанні прикладів, задач. Саме така діяльність на заняттях приносить новизну в організацію традиційного процесу навчання, сприяє розвитку соціально значущих відносин між вчителем і групою учнів, учнів між собою.
Література
1. Галіцина Л. Ігри для дорослих. Інтерактивні методи навчання. – К., 2005
2. Лійметс Т.В. Групова робота на уроці. – К., 2015.-62с.
3. Монахов В.Л., Орлов В.А., Фірсов В.В. Диференційоване навчання в середній школі. Педагогіка і психологія , 2014 № 8.
4. Методичний порадник: форми і методи навчання / Автор-укладач Б.О.Житник.-Х.: Вид. група «Основа», 2013
5. Пометун О.І.; Пироженко Л.В. Сучасний урок: Інтерактивні технології навчання.-К.:А.С.К.,2014.-192 С.
6. Інтерактивні технології на уроках математики. –Х. .: Вид. група «Основа», 2016
7. Уваров А.Ю. Кооперація в навчанні: групова робота: Навчально- методичний посібник. - К., 2011.