Кожному викладачу, вчителю, вихователю хочеться бути універсальним, цікавим, доступним та тим, до кого завтра захоче йти на урок, зустріч, лекцію його учень. В наш швидкоплинний та інформаційно перенасичений час, де поступово радіо, друковані ЗМІ, телебачення відходять у минуле, альтернативою вище згаданих стає Інтернет мережа та притискаючий її ШІ - стає ледь не єдиним бездонним потоком надання інформації. Гадаю на цьому етапі досить важливою роль вчителя, який зможе вчасно, й головне “конкурентноспроможньо” останнім двом, надати свої послуги - вчити учнів вчитися!Вміти обирати правдиву, вірну інформацію, аналізувати, співставляти, осмислювати, оцінювати ризики, бути критичним і т.п. Та “витягати”, “виривати” наших дітей із бездушних Інтернет - мереж.
Я вчитель із 20-літнім стажем роботи, завжди вважала ледь не найважливішим інструментом у навчанні - гру. Вчитись через гру! Навчатись - граючи! Спостерігати - грати! Бо, саме під час опановування будь-якого матеріалу (нового, вже вивченого, чи того, що вже є набутим) - якраз самоусвідомлення і осмислення знань відбувається в процесі активної фази - особистої діяльності учня, а не пасивного сприйняття, просто слухання.
Одним із невід’ємних та невичерпних складових в житті і навчанні, вихованні дітей, підлітків та й нас - дорослих - є Гра (- діяльність людини з моделювання іншого виду діяльності з розважальною чи навчальною метою (Вікіпедія))
Я не перелічуватиму тут види ігор, але навіть згадуючи нашу злободенну повістку дня - ми- країна, яка воює із ворогом, здавалося б де тут місце грі? Але жодна військова справа, жоден підрозділ чи формування не оминає цю складову. Один із видів гри -” Симуляція”- в яких військові відточують певні маневри намагаючись якнайточніше оживити певні реальні ситуації та вчитися приймати рішення в екстремальних умовах через певну модель гри.
В своїй практиці, я спостерігала за розвитком дітей, які мали певні діагнози, ненавчені, з ознаками зпр і т.п. , як змінювалися і давали прекрасні результати, коли були залучені в навчальний процес через призму гри.
То ж наскільки є важливим і невід’ємним цей вид діяльності ?- риторичне запитання.
