Основне завдання педагогічної діяльності вчителя полягає не просто в передачі знань, але і у створенні ситуацій для учнів з урахуванням їх індивідуальних і вікових особливостей. Учень початкової школи – маленька людина. Часто молодший шкільний вік порівнюють з вершиною дитинства, так як дитина зберігає багато дитячих якостей – легковажність, наївність, тривожність, погляд на дорослого знизу вгору. Починає з’являтись чіткість і логічність мислення, розкриваються потенційні фізичні, розумові та творчі можливості. У дитини викликає інтерес усе нове, цікавить досвід не тільки повсякденного життя, але й культура та звичаї інших країн. Все це – психологічні умови для знайомства та прилучення до іншомовної культури, освоєнню іноземної мови.
Для навчання учнів 1–4 класів іноземної мови слід використовувати форми і методи, які базуються на різноманітних компонентах ігрової діяльності у поєднанні з вправами і такими прийомами, як запитання, унаочнення, вказівка, пояснення тощо. На уроках діти мають бути активні у грі та демонструвати оперативну діяльність.
Ігри – невід’ємна частина вивчення мови, адже без задоволення від навчання втрачається мотивація рухатись далі. Завдання , що не включають учні в процес пізнання та комунікації, матимуть сумнівний успіх.
Специфіка застосування ігрових методів і вправ у навчанні дітей іноземної мови, перш за все, полягає в тому, що на уроках вчитель постійно виконує роль режисера-організатора і ведучого гри. Він враховує уже набутий дітьми досвід участі в сюжетно-рольових, театралізованих іграх, іграх за правилами (дидактичних, рухливих, музичних, розвивальних, комп’ютерних тощо). Таким чином час на уроці використовується оптимально, діти краще розуміють зміст, творчий задум, сюжет, рольові дії, правила та інші компоненти гри, а також усвідомлюють навчальні завдання.
Гра сприяє засвоєнню знань не за примусом, а проходить зацікавлено, створює атмосферу здорового змагання, сприяє мобілізації та розвитку творчих здібностей, дає можливість оцінити себе серед інших учнів, а також працювати командою.
На уроці ми маємо справу з навчальними іграми, що на відміну від розважальних , мають методичну мету, яку вчитель повинен завжди чітко собі уявляти , однак ні в жодному разі не слід показувати учням, що його цікавить дидактичний підтекст. Він повинен сміятися і радіти з учнями, підкреслюючи тим самим, що його цікавить ігровий зміст вправи, а не навчальний. Якщо вчитель розкриє учням свою мету, то гра перетвориться у звичайну вправу. Але для вчителя будь-яка навчальна гра – це перш за все вправа.
Гра – це певна ситуація, яка багаторазово повторюється, і кожен раз у новому варіанті. Тому ми розглядаємо гру як варіативно-ситуативну мовленнєву вправу, в ході якої учні набувають досвіду спілкування. Тому гра має бути невід’ємною частиною кожного уроку, але і в той же час ні в якому разі не протиставлятися основній частині уроку.
За досягненням мети уроку ігри можна класифікувати таким чином – фонетичні, лексичні, граматичні, на розвиток навичок читання, аудіювання, усного мовлення чи письма, рухливі ігри. Наприклад, вчитель на початку уроку говорить: «Look! What is there in my bag?» – просте запитання, але діти вже зосередили свою увагу, налаштувались на роботу і повторили граматичну структуру There is/are. Або вчитель повідомляє, що сьогодні на уроці вони будуть допомагати Незнайці збирати його до школи, але для цього їм потрібно виконати всі вказівки Всезнайки – діти схвильовані і зацікавлені, готові вирушити на допомогу. Такі ігрові моменти можна використовувати на всіх етапах уроку. Тоді гра буде органічно пов’язана з темою та метою уроку, а діти навіть не помітять, що граючись вони познайомились, потренували чи закріпили знання.
Так , бажаючи перевірити, як учні засвоїли слова на попередньому уроці, вчитель говорить: «I need some fruits/vegetables for my lunch» і промовляє різні назви фруктів/овочів, завдання дітей почути відповідні та показати карточку, де зелений це правильне слово, а червоний ні.
Ігри на уроці можуть бути як індивідуальними так і командними, залежно від кількості учнів у класі. Поділивши клас на команди, учитель пропонує прочитати текст, де кожне речення – умовна кладка через річку. Щоб перейти на інший берег «річки» слід правильно прочитати речення. Якщо учасник припустився помилки, капітан команди повинен правильно прочитати речення. В іншому разі, учасник залишає команду. Перемагає та команда, у якій усі учасники перейшли на другий берег «річки».
Діти позитивно реагують на оригінальну форму подання матеріалу. Під час пояснення граматичного матеріалу краще не використовувати граматичні терміни або складні граматичні пояснення. Слід наводити приклади або зображувати речення через схеми, картки, малюнки чи жести.
Слід давати учням реальні, посильні та цікаві практичні завдання. Так наприклад, тренуючи використання дієслова to be, вчитель становить дітей у коло і кидає м’яч учневі промовляючи речення без дієслова to be, завдання учня піймати і сказати правильно пропущене слово.
Треба зауважити, що ігри – дуже ефективні для мимовільного запам’ятовування. Рольова гра під час навчання – це навчання в дії, що як відомо підвищує якість навчання. Ситуації спілкування, що моделюються в рольовій грі, дозволяють наблизити мовленнєву діяльність на уроці до реальної комунікації, дають можливість використовувати мову як засіб спілкування. Граючись, діти можуть водночас і говорити, і бачити, і навчатись, і відпочивати.
Звичайно, справа не в кількості ігор, які ми використовуємо на уроці. Мова йде про загальну ігрову атмосферу під час навчання, яка дозволяє вчителеві зацікавити учнів, налаштувати їх на сприйняття нового матеріалу чи на закріплення вивченого.
Ігри можна використовувати на всіх етапах навчання іноземної мови у школі, однак зміст мовного матеріалу та характер завдань мають бути підібрані відповідно до віку школярів і рівня підготовки певного класу. На початковому етапі навчання особливої уваги заслуговують ігри на просте сприйняття і відтворення матеріалу, а на наступному – на розвиток в учнів умінь виявляти, зіставляти і порівнювати явища та факти; аналізувати і узагальнювати їх; робити правильні висновки тощо.