Гостювала осінь в мене зранку,
Розсипала золото в саду.
Павутинку простягла на ґанку,
І сховала роси у траву.
Осінь в чашку чаю наливала,
Медом частувала за столом.
Жовтим листям стежку застеляла,
І торкалась серця тихим сном.
Я її гостинно пригостила
Хлібом-сіллю, щирістю й теплом,
А вона на згадку залишила
Теплу казку з листям за вікном.
Осінь тихо вишивала небо,
Хмари розкидала у блакить.
Дарувала все, що тільки треба,
Щоб краса могла у серці жить.
А коли зібралася в дорогу,
Ще лишила золото мені.
Запросила жовтень на підмогу,
Щоб мене зігрів в холодні дні.
( Л. Медина.)