Читаємо в газетi: „Ми лiкували його в госпiталi, допомагали, як могли“ — й виникає питання, для чого давнє українське слово „шпиталь“, що й досi живе в народi, замiнено словом „госпiталь"? Адже це слово є в наших Українсько-росiйському й тритомному Росiйсько-українському словниках. Щоправда, стоїть воно там пiд рубрикою розмовного слова, цебто такого, що трапляється тiльки в розмовi, а не в лiтературi, але це не зовсiм вiдповiдає iстинi. У VI томi Українсько-росiйського словника до слова „шпиталь“ наведено такий iлюстративний матерiал: „Треба рятуватися, спочити, полежать у шпиталi або санаторiї, а нема за що“ (М. Коцюбинський); „У першому ж бою його легко поранило в руку, i вiн два тижнi пробув у шпиталi“ (О. Донченко); „Тiльки другого дня очуняли погромленi. Братерство забрало їх до шпиталю, одягло, нагодувало“ (З. Тулуб). До вiдповiдного прикметника „шпитальний“ цей словникдає ще iлюстративний матерiал iз класичної й сучасної української лiтератури: „Ся жiнка вмiє бути не раз веселою, як тьотя Саша, i пiдтримує в домi зовсiмне шпитальний настрiй“ (Леся Українка); „Шпитальнi вартовi незабаром помiтили групу людей“ (О. Гончар). Iз цих прикладiв бачимо, що слово „шпиталь“ i похiдний прикметник „шпитальний“ є не тiльки розмовнi, а й лiтературнi, якими послуговувались не лише класики, а й сучаснi письменники. У народнiй мовi, куди це слово прийшло чи не з козацьких iще часiв („Трахтемирiвський шпиталь для покалiчених i старих запорожцiв“), його знають бiльше в значеннi притулку для старих i калiк („Про тебе i в шпиталях шепчуть“. — М. Номис), у лiтературi це слово вживають бiльше в розумiннi вiйськової лiкарнi. Слово „шпиталь“ зафiксував у своєму словнику, складеному ще в першiй половинi ХIХ ст., П. Бiлецький-Носенко. Воно — не суто українського походження, а з нiмецького „Spital“. Як i багато iнших слiв типу „цибуля“, „цегла“, „друкарня“, котрi наша мова, взявши з нiмецької, згодом освоїла цiлком. Але чим слово „шпиталь“ є гiрше вiд „госпiталь“, яке теж прийшло з французької „l’hopitale“ у росiйську мову, а вiдтiля й до нас? Принаймнi за словом „шпиталь“ є давня народна й лiтературна традицiя.
Б. Д. Антоненко-Давидович. Як ми говоримо
