Горить свіча і тане віск,
Болюча рана серце крає,
Коли ми згадуємо тих,
Кого із нами вже немає.
Здається, вчора те було –
Святе Різдво і милі будні,
Та лише споминів тепло
Вертає в роки незабутні.
У вічність рідні відійшли
І десь на Небі спочивають,
Втішають райські їх сади,
Їм янголи пісень співають.
Та пам'ять свято береже
Їх світлий образ, за журбою,
І серце щире, золоте,
Що відгоріло вмить свічою.
Коли в благословенні дні,
Збере сім’ю Різдво Христове,
Свічу запалим на столі
І їх пом’янем добрим словом.
Горить свіча, сльозою віск,
В душі скорботно застигає,
Коли ми згадуємо тих,
Кого із нами вже немає...
Анатолій Лазаренко
