У внутрішній політиці Іван Самойлович започаткував виділення з козацької старшини т. зв. значкового (знатного, значного) військового товариства, яке стало прообразом українського («малоросійського») дворянства. Намагався об'єднати Правобережжя та Лівобережжя.
Іван Самойлович - гетьман Війська Запорозького, політичний та військовий діяч, реформатор, очільник Гетьманщини Лівобережної України та «Обох боків Дніпра» (від 1676 року). Намагався приєднати до козацьких територій Слобожанщину, але невдало. Закінчив своє життя у 1690 році в засланні внаслідок змови князя Василя Голіцина та частини старшини на чолі з Іваном Мазепою.
Народився у сім'ї священика Самійла з Ходоркова (нині Житомирська область). Після Хмельниччини родина переїхала на Лівобережжя де батько отримав парафію в містечку Красний Колядин в Прилуцькому полку.
Освіту здобув у Києво-Могилянській колегії. Втім духовна стезя не привабила Івана і він вступив до війська. Оскільки мав добру освіту, то службу розпочав військовим писарем Красноколядинської сотні Прилуцького полку. Там же одружився з дочкою місцевого заможного міщанина Марією Голуб.
За протекції генерального писаря отримав звання значкового товариша. Згодом був веприцьким сотником Гадяцького полку, наказним полковником Прилуцького полку, сотником красноколядинським (1664), полковником охотницького полку з котрим вирушив до Смоленська (1665). Після повернення займав старшинські посади в складі Чернігівського полку гетьмана Дем'яна Ігнатовича (Многогрішного) — осавула та судді.
Обраний гетьманом Лівобережної України після доносу на Д. Многогрішного.
Підписав Конотопські статті (1672)
1674 р. - проголосив себе гетьманом усієї України;
1676 р. - фактично об'єднав Україну.
Організував "Великий згін" - переселення українців із Правобережжя на Лівобережжя, щоб підірвати економіку підвладної П. Дорошенку території (1678 - 1679).
Брав участь в обороні Чигирина, у російському поході на Крим (1687).
За його правління підписано Вічний мир (1686)
Був заарештований за доносом козацької старшини і відправлений у заслання.
Конотопські статті 1672 року
Коното пські статті (17 червня 1672) — договір між Військом Запорозьким і Московським царством, підписаний у Козачій Діброві поблизу Конотопа (тепер Сумська область, Україна). Договір визначав основні принципи відносин між козацькою автономією Гетьманщини та Московською державою.
Умови договору були наступними:
Гетьманові заборонено підтримувати зовнішні відносини без царської згоди, особливо з П. Дорошенком
Заборонено допомогати П. Дорошенку в його боротьбі з Річчю Посполитою.
Гетьман не мав права карати та позбавляти старшину посад без згоди старшинської ради.
Розпущені наймані гетьманські війська
Скасовувалося положення про обов'язкову участь укр. делегації в рос.-польських переговорах, де мова йтиме про укр. справи.
Заборона гетьману листуватися з правителями інших держав.
