Психіка людини, особливо у дитячому та підлітковому віці, влаштована досить цікаво. Інколи всього одна єдина фраза, необачно сказана дорослим, може не лише погіршити взаєморозуміння між вчителем та учнем, а й запам'ятатися на довгі роки – стати тригером страху чи невпевненості або закласти основи низької самооцінки чи впевненості, що життя несправедливе. Тож, якби ми, дорослі, могли наперед передбачити, чим може обернутися необачно сказане нами слово, то були б надзвичайно оглядними.
Давайте разом розберемося, які фрази не варто говорити своїм учням та чому саме.
«У тебе ніколи не вийде, як у нього/неї»
Звісно, усі учні різні. Комусь легше даються точні науки, комусь гуманітарні. Дехто швидше за всіх бігає чи краще малює, а комусь просто бракує наполегливості, щоб розвинути свої вроджені таланти.
Хороший педагог завжди знайде влучний момент, щоб підтримати та мотивувати учнів ставати кращими у першу чергу за самих себе та йти власною траєкторією до бажаних результатів. У цей час найгірше, що може зробити вчитель, це порівнювати учнів між собою та «приклеювати ярлики», сподіваючись, що після цього школярі будуть старанніше вчитися.
«Це дурне запитання!»
Загальновідомо, що дурних запитань не буває, а ось такі відповіді дійсно можуть мати місце! Будьте лояльними та заохочуйте допитливість школярів. Поясніть, що ставити запитання, коли ти не знаєш на нього відповідь, – це правильно та нормально. Адже не соромно чогось не знати, соромно переставати навчатися та дізнаватися нове.
«Ти – ледар!»
Якщо ви прагнете спонукати школяра до старанності та більшого включення в навчальний процес, то цією фразою ви швидше спровокуєте зворотний ефект. Низька активність під час уроків може бути зумовлена зовсім не лінощами. Причиною може бути підвищена втомленість, погане самопочуттям, недосипання чи взагалі низька самооцінка та певне амплуа у класі, через яке учень боїться проявити себе.
«Я вже це пояснювала. Потрібно було слухати!»
Подібні випадки бувають нерідко, коли вчитель щойно закінчив пояснення нового матеріалу, а вмить у класі лунають запитання, ніби діти вас не чули. Це нервує та втомлює, адже педагог один, а учнів багато. І далеко не всі учні уважно вас слухали, або, навпаки, відволікалися під час пояснення. І вчитель не папуга, щоб по 10 разів повторювати.
«Ще одна витівка – і батьків до школи!»
Це класика вчительських погроз. Погодьтесь, хоча б раз кожен з нас застосовував її. Однак практика показує, що це зовсім не дієво.
Мета вчителя у такий момент – приструнити учня, який заважає на уроці, зриваючи навчальний процес. Водночас саме цією фразою ми демонструємо школярам, що ми не в змозі власними силами урегулювати ситуацію.
«Завдяки тобі зараз увесь клас буде писати самостійну роботу»
Звісно, вчителю так простіше, тому малодосвідчені вчителі нерідко вдаються до такого методу. Однак невже цілий клас винен у поведінці одного чи декількох учнів? Погодьтесь, це несправедливо стосовно інших учнів. Водночас подібна реакція вчителя демонструє, що він не має снаги впоратися із бешкетниками самостійно та, караючи усіх, провокує учнів усього класу вирішити власними силами конфліктну ситуацію з тими учнями, які зривають урок.