Каменяр, український Мойсей, титан праці…
Іван Якович Франко – видатний український поет, прозаїк, драматург, перекладач, літературний критик, науковець, громадський і політичний діяч, доктор філософії, дійсний член наукового товариства імені Тараса Шевченка.
Я родом з Болехова. Це маленке містечко насправді ховає в собі багато таємниць… Так в другій половині ХІХ століття в сторінку історії Болехівщини вписуються імена видатних представників тогочасної культури та літератури, а саме: Н.Кобринської, О.Кобилянської, А.Павлика, Є.Ярошинської, Д.Лук’яновича, О.Терлецького, О.Дучимінської, чеського етнографа Францішека Ржегоржа. Не оминув моєї маленької батьківщини й Іван Франко. Сюди він навідувався частенько.
В музеї історії міста Болехова імені Романа Скворія я дізналася про те, що недалечко від Болехова Іван Франко вперше побував під час літніх канікулів 1847 року після закінчення сьомого класу Дрогобицької гімназії. Це була студентська мандрівка, про яку письменник згадував у листі до М.Драгоманова: «Скінчився сьомий клас, я перший раз пустився під час вакацій в дальшу мандрівку, перший раз не поїхав додому пасти худобу та помагати при збірці сіна і збіжжя. Я поїхав залізницею до Стрия, а відси рушив сільським трактором на Синьовидне та на Побук, Бубнище, Тисів, Церківну, Мізунь, Велдіж, зайшов до Лолина. Ця маленька мандрівка дала мені пізнати більше світу, ніж я знав досі». У Болехові під час цієї мандрівки Франко, видно, ще не був. Тільки через рік він відвідає місто, повертаючись із Лолина. Про це згадує сучасник письменника А.Долинський: «Може, подорож з Лолина через Перегінськ до Болехова натхнула І.Франка до написання повісті «Петрії і Довбущуки». В музейних записах збереглася інформація, що проїздив письменник через Болехів і пізніше.
І ось 1881 року Каменяр знову в Бубнищі. Місцеві краєвиди надихнули поета на написання циклу поезій (на жаль, цей цикл віршів залишився незакінченим), з якого до нас дійшли тільки два твори «Привіт» і «Бубнище». В першому з них мене вразили такі рядки:
Вітай же, вітай ми, мій краю,
Безсмертная любко моя, -
Як довго, як болісно довго
З тобою не бачився я!
1884 року Іван Франко частіше гостює в Болехові. Свідчать про це спогади відомого діяча В.Лукича (Левицького): «Побут значної частини наших людей, між іншим і таких замітних як посол Озаркевич, письменниця і організаторка жіночого руху Наталія Кобринська, Лонгин і Євген Озаркевичі, а крім сього, побут мій, як давнього товариша, були, здається, причиною, що Франко звернув свою увагу на Болехів і став туди час від часу навідуватись».
Найчастіше І.Франко почав відвідувати наше місто у 1887-1888 роках, коли Наталія Кобринська листовно й усно запрошувала його з дружиною до Болехова. Я знайшла інформацію, що М.Рожкевич згадував цікавий епізод про те, як І.Франко разом з Ольгою Хоружинською ловили рибу в річці Сукіль неподалік від моста, а потім несли її через місто до будинку Н.Кобринської.
1893 року письменник написав гумористичний твір «Вандрівка русина з Бідою», де є такі рядки:
В Болехові баталія,
Там Кобринська Наталія
В величезний будинок
Всіх забрала русинок.
Отже, короткий перелік вище наведених фактів свідчить про перебування І.Я.Франка на Болехівщині впродовж трьох десятиліть. Недаремно сучасник письменника Г.Величко у своїх спогадах підкреслює, що Франко був «почасти своєю людиною в Болехові».
Пройшли роки. До невпізнання виросло і змінилося моє прикарпатське містечко. Але і зараз нам, болехівчанам, особливо дорогі вулички, парк, ті місця, якими ходив один з найвидатніших велетнів духу, письменник, який ще за життя став відомий в усьому світі, Іван Якович Франко. Я горджуся своїм містом, бо його минуле пов’язане з іменами тих, хто творив і творить нашу історію.
Ліцеїстка групи Б-04 Софія Ільків
