БахмУтська слобода відома з 1697 року соляними колодязями, звідки брали соляний розсол, настоювали, а потім виварювали на величезних сковородах. Можливо, від тих "сковорід" походить давнє козацьке прізвище Сковорода. Григорій Сковорода, до речі, бував у Бахмуті, а серед його учнів був Семен Шабельский, син Бахмутського полковника. Як повноцінне поселення Бахмут заснували козаки Ізюмського слобідського полку приблизно в 1680—1690-х роках. У другій половині XVII століття українські промисловці завели соляні варниці над річкою Бахмутом (1703 їх було вже 29). Документально доведено, що острог на р. Бахмут збудували слобідські козаки з дозволу московського уряду 1703 року, а перший його опис складено в 1704 році. Станом на 1712 рік етнічно значно домінували українці. Заснування острогу Бахмут призвело до повстання донців, які мали в Бахмуті свої «варниці» - бунт був придушений бахмУтськими козаками. 1715 російський уряд націоналізував бахмУтські й торські соляні заводи й перетворив їх на казенні підприємства (іноді за участю приватних промисловців), з урядовою адміністрацією, під головним доглядом «Соляного Правління» у Петербурзі, з робітництвом з приписних державних селян. Сіль в ті часи дорівнювалася золоту і була найдорожчим і найважливішим товаром. Розмах солеваріння в Бахмуті був вражаючим й цілком співставний з «золотою лихоманкою» в Каліфорнії – сюди прибувало щорічно до 10 тисяч солеварів і чумаків, переважно вихідців зі Слобідської України й Дону. За добу тут випарювали з однієї сковороди до 130 пудів солі (1 пуд дорівнює 16 кілограмам). Соляний чумацький промисел до Криму занепадає не тільки внаслідок небезпек, які чекали на чумаків в дорозі до Криму, а й внаслідок розвитку солеваріння на Торських озерах і в Бахмуті. Чумаки швидко переорієнтували логістику солі до українських міст. Не залишились українці без найціннішого продукту й внаслідок агресії РФ - сіль завозиться до українських міст з-за кордону внаслідок допомоги країн антипутінської коаліції - агресивні плани ворога зазнали краху.
За кілька років вже бахмУтські козаки повстають проти московитів – їх очолив бахмУтський сотник уродженець Старого Салтова Кіндрат Булавін.
Козацьке повстання Кіндрата Булавіна (1706-1708 роки) - козацька війна за бахмУтську сіль
Козацьке повстання Кіндрата Булавіна (1706-1708 роки) – було справжньою козацькою війною за сіль, прологом якої стала збройна боротьба вже в наші часи нащадками слобідського та запорозького козацтва 2014 та 2022-2023 років.
Пам’ятник Кіндрату Булавіну у Бахмуті
Кіндрат Опанасович Булавін народився 1667 року в слободі Старий Салтів., був обраний у 1703 році отаманом в місті Бахмут, займав посаду до лютого 1707 року. 1705 року козаки під командою Кіндрата Булавіна зайняли Бахмутські соляні промисли, які контролювалися московським урядом під охороною Ізюмського полку. Козаки почали варити сіль самостійно, а Кіндрата Опанасовича Булавіна козаки обрали отаманом на Бахмутських промислах. Ізюмський полковник Щуст подав скаргу до Адміралтейського приказу і влітку 1706 року на Бахмутські промисли прибув дяк приказу А. Горчаков, якого отаман Кіндрат Булавін заарештував, а потім вислав до Воронежу. З цього й почалася боротьба Булавіна з царським урядом. Повстання Кіндрата Булавіна переросте у справжню козацьку війну за бахмУтську сіль та право козаків на солеваріння, призведе до знищення тисячі московських карателів на чолі з князем Долгоруковим на Луганщині. Гетьман Іван Мазепа офіційно надіслав запорожцям універсал з наказом заарештувати Кіндрата Булавіна і закутого в кайдани перевезти до своєї резиденції в Батурин, але запорожці дозволили отаборитися Кіндрату з козаками у фортеці Кодак на правому березі Дніпра до весни 1708 року, де отаман надсилав універсали по українських землях , потім вони вирушать на Азов. Поблизу міста Тор (нині місто Слов'янськ) в урочищі Крива Лука (поблизу сучасного села Крива Лука Краснолиманського р-ну Донецької області царське військо чисельністю 32 тис. осіб, до складу якого входили козаки на чолі з ізюмським полковником Ф.Шидловським наголову розбило ватаги повсталого козацтва на чолі з С. Безпалим та С. Драним. Козацька верхівка Ізюмського полку за участь у розгромі повстання одержала землі вздовж річок Бахмута, Красна і Чорний Жеребець – притоки Сіверського Дінця, а також дозвіл заснувати там соляні «заводи».
Внаслідок ліквідації козацького устрою 27 жовтня 1748 року було створено утворено Бахмутський кінний козацький полк. У середині XVIII століття Бахмут стає адміністративним центром Слов’яносербії, а в 1764-1765 роках створено було Бахмутський гусарський полк для захисту кордонів Слов’яносербії на правому березі Сіверського Дінця. У 1782-1783 роках закриваються спочатку солеварний завод, а потім і фортеця. З 1783 і по 1920-ті роки Бахмут центр Бахмутського повіту Катеринославської губернії.
Сіль стала частиною герба Бахмута, затвердженого 2 серпня 1811 року: алхімічний знак солі між зеленим і чорним полями.
Герб Бахмута 1811 року на поштовій марці 2021 року / Фото bahmut.cjm.ua
Бахмут в роки Української революції
1917 року у самому Бахмуті та навколишніх селах діяли осередки товариства «Просвіта», осередки українських партій, а з літа 1917 року організовуються структури «Вільного козацтва». 7 листопада 1917 року в день проголошення Третім Універсалом Центральної Ради Української Народної Республіки над Бахмутською повітовою земською управою (нині будинок коледжу транспортної інфраструктури) вперше в Донбасі піднято жовто-синій національний прапор.
Перше підняття українського прапору у Бахмуті. Картина Сергія Садчікова
Війська Слов'янської групи Окремої Запорізької дивізії Армії УНР 26 квітня 1918 року зайняли Бахмут. У Бахмут вступили німецькі й українські війська. На короткий час, до осені 1918 року, тут було розквартировано 3-й гайдамацький полк.
Війська УНР в Бахмуті, 1918 рік / Архівне фото
У 1918 р. Бахмутський повіт тривалий час перебував у складі Української держави гетьмана П. Скоропадського, проти якого у жовтні 1918 року незадоволені гетьманською владою мешканці підіймають Бахмутське повстання, що стало єдиним відомим повстанням на підтримку нової петлюрівської влади по всій Луганщині й Донеччині. З травня 1919 р. Бахмут зайнятий білогвардійськими військами генерала А. Денікіна. Наприкінці 1919 р. в місті остаточно встановилася радянська /совєтська влада. З 1920 року Бахмут стає столицею радянської Донеччини замість Луганська. Донецька губернія включала не тільки нинішні Донецьку й Луганську області, а й Таганрозький і Шахтинський округи Ростовської, абсолютна більшість населення яких становили саме українці.
Карта Донецької губернії в 1921 році зі столицею Бахмутом / Вікіпедія
За часів радянської /совєтської влади місто втрачає свою історичну назву, як багато інших міст України, і отримує назву на честь партійного функціонера за псевдонімом «Артем», який загинув в катастрофі на залізниці.
І тільки 24 серпня 1991 року відновлюється національна влада українського народу й знову замайоріли українські прапори над козацьким Бахмутом.
Війна пройшла в Бахмут 12 квітня 2014 року, коли сепаратисти розпочали бойові дії щодо захоплення міста і проголошення ДНР. 6 липня 2014 року місто Бахмут було звільнене підрозділами Національної гвардії та Збройних Сил України від російських загарбників та сепаратистів. В лютому 2016 року місту постановою Верховної Ради України повернуто історичну назву Бахмут.
У травні 2022 року лінія фронту наблизилась до Бахмуту, почались артилерійські та авіаційні обстріли міста. З лютого 2022 року Бахмут став частиною великої битви за Донбас, у травні – прифронтовим містом, артилерійські та авіаційні обстріли стали страшною буденністю. Більшість населення, яке ще кілька місяців тому становило понад 70 тисяч людей, виїхали з Бахмута. Битва за Бахмут — найкровопролитніша битва з початку російського вторгнення в Україну 24 лютого 2022 року.
Будинок у Бахмуті після обстрілу 17 травня 2022 року
Внаслідок постійних обстрілів Бахмуту російськими військами гинуть бахмутці, зруйновано історичні споруди міста. Масовані обстріли рашки тривали до кінця червня та липня. З серпня 2022 року почалася Битва за Бахмут. Українська піхота кілька місяців утримує місто - фортецю Бахмут під шквальним вогнем рашистів. В листопаді-грудні 2022 року відбулася зимова екскалація - 13 листопада стало відомо про знищення обстрілом архітектурної пам'ятки 1880-х років — колишньої будівлі Банку взаємного кредиту,, російські війська атакували меблеву фабрику. На початку грудня російські війська підійшли впритул до міста, зокрема були взяті село Весела Долина, частина села Опитне і села Іванград. Колишній військовий і очевидець бою Петро Стоун назвав бахмутський фронт «м'ясорубкою», так як, росіяни «цілодобово покривають Бахмут вогнем. 20–21 грудня Бахмут відвідав президент України Володимир Зеленський на фоні активізації обстрілів міста і напередодні візиту до США. Зеленський подарував віце-президенту США Камалі Харріс і спікеру Палати представників Конгресу США Ненсі Пелосі прапор України з підписами українських військових, які воюють у битві за Бахмут.
Росіяни свідомо знищують історію Бахмуту.
Історична будівля коледжу транспортної інфраструктури після обстрілу 14 жовтня 2022 року. 1917 над дахом Бахмутської повітової земської управи - будинком коледжу транспортної інфраструктури, вперше в Донбасі замайорів жовто-синій національний прапор.
Бахмутський міський центр дітей та юнацтва, знищений 13 листопада 2022 року внаслідок обстрілу рос. військами. Архітектурна пам'ятка 1880-х років — колишня будівля Банку взаємного кредиту, де пізніше був педагогічний технікум, учительський інститут, школа.
Стадіон "Металург" після обстрілу 11 липня
У квітні 2023 року Битва за Бахмут триває, триває жорстокий опір наступаючому ворогу. Росія щодоби проводить штурмові дії. Ворог постійно накриває позиції українських героїв вогнем, завдають авіаударів.
В 2022 році мужні воїни України - нащадки Запорозької Січі, легіонери, національні збройні об'єднання зламали плани диктатора РФ Путіна та його військової кліки стосовно бліцкригу - захоплення Києва за 3 дні. Битва за Донбас і Битва за Бахмут триває - плани ворога оволодіти адміністративними кордонами Донеччини зірвано. Українські захисники захоплюють увесь світ своєю мужністю та незламністю й продовжують героїчно доводити окупантам, що для них в Україні немає жодного шансу. В усі міста та села України повернеться національний синьо-жовтий прапор, українська влада і демократія, безпека для усіх людей.
Слава полеглим героям за незалежність та суверенітет України!
Слава Україні!
Джерела:
2) https://24tv.ua/istoriya-bahmuta-tsentra-ukrayinskogo-donbasu_n2114743
3) https://www.istpravda.com.ua/articles/2022/12/27/162220/ Історична правда/ Український Бахмут початку XX століття
4) https://uk.wikipedia.org/wiki/ Бахмут
5) https://artemrada.gov.ua/history / Бахмут/ Офіційний сайт Бахмутської міської ради
6) https://uk.wikipedia.org/wiki/ Битва за Бахмут
